Оптимізація діагностики, ведення та лікування пацієнтів з різними типами стравоходу Барретта. Результати власних спостережень

Автор(и)

  • D. T. Janelidze Гастроцентр «Олімед», Київ

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2020-6-81

Ключові слова:

стравохід Барретта, дисплазія легкого ступеня, дисплазія високого ступеня, невизначена дисплазія, інгібітор протонної помпи

Анотація

Мета — оптимізувати методи діагностики, принципи визначення і варіанти лікування у пацієнтів з різними типами стравоходу Барретта (СБ). Стандартизувати ендоскопічні інтервали спостереження у цих пацієнтів.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували результати інструментальних досліджень і лікування 22 пацієнтів із СБ без дисплазії, з «невизначеною» дисплазією, дисплазією легкого та високого ступеня. Більшість пацієнтів (17 (77,3 %)) належали до вікової групи від 33 до 43 років (середній вік — (38,5 ± 0,4) року). Діагноз верифікували на підставі даних інструментальних і морфологічних методів обстеження.

Результати. У 10 (45,5 %) пацієнтів діагностовано СБ без дисплазії, у 7 (31,8 %) — СБ з «невизначеною» дисплазією, у 4 (18,2 %) — СБ і дисплазією легкого ступеня, в 1 (4,5 %) — СБ з дисплазією високого ступеня. У 13 пацієнтів тести на наявність H. pylori‑інфекції були негативними. Іншим пацієнтам проведено успішну ерадикаційну терапію в анамнезі. Розроблено єдиний алгоритм ведення пацієнтів з різними типами СБ.

Висновки. Відсутність H. pylori‑інфекції або успішне проведення ерадикаційної терапії не знижує ризику розвитку дисплазії в сегменті СБ. СБ є ендоскопічним діагнозом, якщо дослідження виконане ендоскопом з високою роздільною здатністю (HD‑ендоскопія) зі збільшенням і хромоскопією і він підтверджений морфологічним методом. Постійний прийом інгібітора протонної помпи при СБ без дисплазії з розміром сегмента СБ < 3 см у безсимптомних пацієнтів і без обтяженого сімейного онкологічного анамнезу, ймовірно, потребує перегляду.

 

Біографія автора

D. T. Janelidze, Гастроцентр «Олімед», Київ

Джанелідзе Давід Теймуразович,
к. мед. н., лікар гастроентеролог-ендоскопіст

Посилання

Cohen J, Pike IM. Defining and measuring quality in endoscopy. Am J Gastroenterol. 2015;110:46-47.

Development of quality indicators for endoscopic eradication therapies in Barrett’s esophagus: the TREAT-BE (Treatment with Resection and Endoscopic Ablation Techniques for Barrett’s Esophagus) Consortium. Gastrointest Endosc. 2017;86, N 1.

Duits LC, Phoa KN, Curvers WL et al. Barrett’s oesophagus patients with low-grade dysplasia can be accurately risk-stratified after histological review by an expert pathology panel. Gut. 2015;64:700-706.

Endoscopic eradication therapy for patients with Barrett’s esophagus–associated dysplasia and intramucosal cancer. Gastrointestinal committee — BSG. Gastrointest Endosc. 2018;87, N 4.

Endoscopic management of Barrett’s esophagus: European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE) Position Statement. doi: http://dx.doi.org/10.1055/s-0042-122140 Published online.

Kastelein F, van Olphen SH, Steyerberg EW et al. Impact of surveillance for Barrett’s oesophagus on tumour stage and survival of patients with neoplastic progression. Gut. 2016;65:548-554.

di Pietro M, Fitzgerald R, on behalf of the BSG Barrett’s guidelines working group. Gut Online First, published on April 7, 2017 as 10.1136/gutjnl-2017-314135.

Park WG, Shaheen NJ, Cohen J et al. Quality indicators for EGD. Gastrointest Endosc. 2015;81:17-30.

Pohl H, Pech O, Arash H et al. Length of Barrett’s oesophagus and cancer risk: implications from a large sample of patients with early oesophageal adenocarcinoma. Gut. 2016;65:196-201.

Qumseya BJ, Wani S, Desai M et al. Adverse events after radiofrequency ablation in patients with Barrett’s esophagusda systematic review and meta-analysis. Clin Gastroenterol Hepatol. 2016.

Fitzgerald R, di Pietro M, Ragunath K et al. British Society of Gastroenterology guidelines on the diagnosis and management of Barrett’s oesophagus. doi: 10.1136/gutjnl-2013-305372 published online October 28, 2013

Rizk MK, Sawhney MS, Cohen J et al. Quality indicators common to all GI endoscopic procedures. Gastrointest Endosc. 2015;81:3-16.

Shaheen NJ, Falk GW, Iyer P.G et al. ACG clinical guideline: diagnosis and management of Barrett’s esophagus. Am J Gastroenterol. 2016;111:30-50.

Sharma P, Bergman JJ, Goda K et al. Development and validation of a classification system to identify high-grade dysplasia and esophageal adenocarcinoma in Barrett’s esophagus using narrow-band imaging. Gastroenterology. 2016;150:591-598.

Terheggen G, Horn EM, Vieth M et al. A randomised trial of endoscopic submucosal dissection versus endoscopic mucosal resection for early Barrett’s neoplasia. Gut. 2016:1-11 Available from http://gut.bmj.com/lookup/doi/10.1136/gutjnl-2015-310126.

Wani S, Sharma P. Challenges with endoscopic therapy for Barrett’s esophagus. Gastroenterol Clin North Am. 2015;44:355-372.

Wolf WA, Pasricha S, Cotton C et al. Incidence of esophageal adenocarcinoma and causes of mortality after radiofrequency ablation of Barrett’s esophagus. Gastroenterology. 2015;149:1752-1761.

Yadlapati R, Gawron AJ, Keswani RN et al. Identification of quality measures for performance of and interpretation of data from esophageal manometry. Clin Gastroenterol Hepatol. 2016;14:526-534.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-05

Номер

Розділ

Конкурс наукових робіт молодих вчених