Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання для гастроентерологів, терапевтів, лікарів сімейної медицини і загальної практики. Тематичні пріоритети журналу — етіологія, патогенез, клінічний перебіг захворювань органів травлення, дитяча та геріатрична гастроентерологія, сучасні досягнення у клінічній, лабораторній, інструментальній діагностиці</p> <p>Заснований у 2000 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 700px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="136px"><img src="http://www.sgastro.com.ua/public/journals/475/fadeenko_sg_redaktor.jpg" width="116" height="174" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор</strong> <br />Галина Дмитрівна Фадєєнко,<br />доктор медичних наук, професор, директор Національного інституту терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України,<br />відомий український вчений у галузі внутрішньої медицини, <br />фундаментальної та прикладної гастроентерології і гепатології, <br />голова Харківського товариства гастроентерологів, <br />секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання</strong><br />Державна установа «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» (<a href="http://therapy.org.ua/">therapy.org.ua</a>)<br />Державна установа «Інститут гастроентерології НАМН України» (<a href="http://gastro.org.ua">gastro.org.ua</a>)<br />Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 16647­-5119 ПР від 21.05.2010 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong><br />Додаток 5 до наказу Міністерства освіти і науки України 24.09.2020 № 1188 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване в міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Journal Factor, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал включено до загальнодержавних баз даних «Наукова періодика України», «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статтям, опублікованим в «Сучасній гастроентерології», присвоєються DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 6 разів на рік</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1727-­5725 (Print), ISSN 2521-­649X (Online)</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/MG</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.sgastro.com.ua/">sgastro.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> uk-UA vitapol3@gmail.com (Ольга Берник (Olha Bernyk)) vitapol3@gmail.com (Ірина Совенко (Iryna Sovenko)) Thu, 25 Feb 2021 00:00:00 +0000 OJS 3.2.1.2 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Таємниця смерті Гоголя http://sgastro.com.ua/article/view/225745 <p>Обставини хвороби і&nbsp;смерті великого письменника Миколи Васильовича Гоголя пов’язані із загадками та містикою. Біль у&nbsp;животі турбував Гоголя протягом усього життя. Він звертався до лікарів зі скаргами на занепад сил і&nbsp;больові відчуття у&nbsp;різних частинах живота. Лікарі припускали «катар кишок», який перетворився на «тиф», несприятливий плин гастроентериту і «нетравлення шлунка», яке ускладнилося «запаленням». Сам письменник вважав, що хворий на невиліковну хворобу, називаючи її «дияволом, який сидить у&nbsp;череві». В&nbsp;останні дні життя Гоголь відмовлявся від їжі, води і&nbsp;спілкування, вкрай ослаб морально і&nbsp;фізично. Один з&nbsp;лікарів виявив лише «катар кишок», інший установив діагноз inanitione ex gastroenteritis (?). Запрошені лікарі відзначили стан крайнього виснаження за відсутності гарячки і&nbsp;будь‑якого соматичного захворювання. Консиліум пропонував різні медичні маніпуляції&nbsp;— від кровопускання до гіпнозу і&nbsp;примусового годування. Однак п’явки, обливання холодною водою, гірчичники, препарат ртуті тощо, на жаль, не допомогли Гоголю. Він втратив свідомість і&nbsp;до ранку перестав дихати. Розтин тіла не проводили, тому існують різні гіпотези про причини його смерті. Смерть Гоголя оповита міфами про те, що його могилу розкривали двічі, що череп витягли з&nbsp;труни при повторному похованні, що тіло в&nbsp;труні перебувало у&nbsp;напівзігнутому положенні тощо. Причиною популярної гіпотези щодо летаргічного сну став заповіт Гоголя, в&nbsp;якому він просив поховати його лише після появи явних ознак розкладання. Однак летаргічний сон великого письменника був неможливим хоча б&nbsp;через технологію виготовлення посмертної маски. Багато лікарів були схильні розцінювати скарги Гоголя як вияв іпохондрії. Проте відомий хірург‑онколог П.О. Герцен за описом симптомів хвороби дійшов висновку: письменник помер від раку підшлункової залози. Цим пояснюється різке схуднення Гоголя («крізь живіт пальпувався хребет») і&nbsp;повна відмова від їжі через неможливість проковтнути навіть маленький шматочок. Виражена кахексія дуже характерна для хворих на рак підшлункової залози. Сучасні медичні експерти провели кілька аналітичних зустрічей і&nbsp;дійшли висновку, що основою прогресуючої хвороби Гоголя з&nbsp;можливим розвитком раку підшлункової залози був панкреатит.</p> Н. Б. Губергріц, К. М. Бородій, Г. М. Лукашевич, Н. В. Бєляєва, О. Є. Клочков Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225745 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Адаптація та валідизація україномовної версії шкали оцінки нутритивного стану Patient-Generated Subjective Global Assessment (PG-SGA) у хворих на цироз печінки http://sgastro.com.ua/article/view/223765 <p><strong>Мета </strong>— перекласти, провести крос­культуральну адаптацію та валідизацію україномовної версії шкали оцінки нутритивного стану Patient­Generated Subjective Global Assessment (PG­SGA) і оцінити нутритивний стан хворих на цироз печінки.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Переклад та крос­культуральну адапатацію оригінальної англомовної версії здійс­нювали згідно з рекомендаціями International Society for Pharmacoeconomics and Outcomes Research. У дослідження було залучено 37 (21 чоловік та 16 жінок) хворих на цироз печінки (ЦП), з них 6 із ЦП класу А, 13 із ЦП класу В, 18 із ЦП класу С. Середній вік пацієнтів — (57,3 ± 1,72) року. Професійне оцінювання PG­SGA виконано за участі 5 терапевтів та 4 гастроентерологів. Зрозумілість та складність україномовної версії PG­SGA оцінювали за 4­бальною шкалою, надійність — за методом тест­ретест з тижневим інтервалом, валідність — шляхом порівняння результатів PG­SGA з індексами мальнутриції The Controlling Nutritional Status (CONUT) та Nutritional Risk Index (NRI).</p> <p><strong>Результати.</strong> Блоки для заповнення пацієнтом мали відмінні індекси зрозумілості та складності, неодно­значних і некоректних запитань не відзначено. Блок професійної оцінки мав прийнятні індекси зрозумілості та складності. Найбільш складним для лікарів був розділ щодо нутритивно­орієнтованого огляду хворих. Відповідно до загальної оцінки PG­SGA задовільний нутритивний стан мали 24,3 % пацієнтів, помірну/можливу нутритивну недостатність — 43,2 %, тяжку нутритивну недостатність — 32,4 %. Україномовна версія продемонструвала високий рівень надійності за результатами повторного тестування (r = 0,812 і r = 0,984; р &lt; 0,001). Сумарний бал PG­SGA обстежених хворих статистично значущо корелював з індексами мальнутриції CONUT і NRI (r = 0,57 та r = –0,65 відповідно; р &lt; 0,001).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Під час перекладу, крос­культуральної адаптації та валідизації враховано всі положення оригінальної англомовної версії та забезпечено концептуальну, семантичну та культуральну відповідність. Україномовна версія PG­SGA має відмінний рівень зрозумілості та складності для пацієнтів і прийнятний рівень зрозумілості та складності для лікарів. PG­SGA можна використовувати як надійний та валідний інструмент оцінки нутритивного статусу хворих на ЦП.</p> <p> </p> Н. О. Пентюк, В. М. Моцюк, А. С. Феррі Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/223765 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Практичні настанови Європейської асоціації клінічного харчування та метаболізму (ESPEN). Клінічне харчування при захворюваннях печінки http://sgastro.com.ua/article/view/225732 <p>Практичні настанови ґрунтуються на чинних Наукових настановах ESPEN з&nbsp;клінічного харчування при захворюваннях печінки (Plauth M., Bernal W., Dasarathy S., Merli M., Plank L. D., Schütz&nbsp;T., Bischoff S. C. ESPEN guideline on clinical nutrition in liver disease // Clin Nutr. — 2019. — 38. — Р. 485—521). Їх було скорочено та перетворено на блок‑схеми для зручнішого використання в&nbsp;клінічній практиці.</p> <p>Настанови призначені для професіоналів (лікарів, дієтологів, нутриціологів та медичних сестер), які працюють з&nbsp;пацієнтами з&nbsp;хронічними захворюваннями печінки. Загалом представлено 103 твердження та рекомендації з&nbsp;короткими коментарями щодо харчового та метаболічного ведення пацієнтів з:&nbsp;1)&nbsp;гострою печінковою недостатністю, 2) алкогольним стеатогепатитом, 3) неалкогольною жировою хворобою печінки, 4) цирозом печінки, 5) після операції/трансплантації печінки. Рекомендаціям, пов’язаним із захворюванням, передують загальні рекомендації щодо діагностики стану харчування пацієнтів із захворюваннями печінки та ускладнень, пов’язаних з&nbsp;лікувальним харчуванням.</p> S. C. Bischoff, W. Bernal, S. Dasarathy, M. Merli, L. D. Plank, T. Schütz, M. Plauth; І. Скрипник, O. Швець Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225732 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Сучасні аспекти застосування препаратів мікробного походження http://sgastro.com.ua/article/view/225728 <p>Наукові дослідження доводять важливе значення мікробіоти для здоров’я людини. Мікробіом є&nbsp;дуже складною системою, яка перебуває в&nbsp;стані рівноваги і&nbsp;виконує багато функцій. Унаслідок впливу ятрогенних чинників відбувається порушення мікрофлори кишки, для корекції якого застосовують продукти мікробного походження. До таких препаратів належать пробіотики. Їхній позитивний ефект пов’язаний з&nbsp;імунологічними та неімунологічними ефектами. У&nbsp;великій кількості досліджень доведено позитивний вплив пробіотиків, але останніми роками опубліковано дані щодо їхньої низької ефективності та транзиторного характеру впливу, навіть за тривалого використання. Іншою групою препаратів є&nbsp;пребіотики, які селективно стимулюють ріст мікрофлори товстої кишки. Також використовують синбіотики&nbsp;— комбінацію пробіотиків та пребіотиків. Нині велику увагу приділяють метабіотикам. До цієї групи належать низькомолекулярні молекули з&nbsp;різноманітними хімічними виявами. Компонентами метабіотиків є&nbsp;клітинні елементи, метаболіти та сигнальні молекули пробіотичних культур. Метабіотики забезпечують у&nbsp;контакт­ній зоні оптимальні умови гомеостазу, необхідні для нормальної взаємодії епітелію та мікрофлори, а&nbsp;також безпосередньо впливають на фізіологічні функції та біохімічні реакції макроорганізму. Антибактеріальні властивості метабіотиків дають змогу боротися з&nbsp;патогенною і&nbsp;умовно‑патогенною флорою, не впливаючи при цьому на корисні мікроорганізми кишки. Новим перспективним напрямом є&nbsp;створення метабіотиків адресного призначення. Розглядають можливість створення запрограмованого метабіотичного препарату з&nbsp;урахуванням типу порушень мікробіоценозу кишки та особливостей життєдіяльності певних патогенних або умовно‑патогенних штамів.</p> І. О. Пасічна, В. І. Вдовиченко Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225728 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Модифікація кишкової мікробіоти як метод лікування синдрому подразненого кишечника (огляд літератури та власні дані) http://sgastro.com.ua/article/view/225731 <p>Останнім часом значною мірою розширилися знання щодо порушень кишкової мікробіоти (КМ) при різноманітній патології. Є&nbsp;достатньо даних про те, що різні порушення кишкової мікробіоти можуть відігравати патогенетичну роль при синдромі подразненого кишечника (СПК). У&nbsp;зв’язку з&nbsp;цим різні методи модифікації КМ нині розглядають як перспективну стратегію для лікування хворих на СПК. Як методи модифікації КМ вивчають застосування пробіотиків, пребіотиків, синбіотиків, антибіотиків і&nbsp;трансплантації фекальної мікробіоти. Проведено багато клінічних випробувань, у&nbsp;яких досліджували терапевтичний вплив пробіотиків на загальні або специфічні симптоми СПК, але більшість цих досліджень були дуже неоднорідними. Хоча у&nbsp;деяких метааналізах чи систематичних оглядах показано, що пробіотики можуть бути корисні при лікуванні симптомів СПК, висновки в&nbsp;розглянутих дослідженнях відрізняються через недостатній обсяг вибірки, поганий дизайн дослідження і&nbsp;використання різних пробіотичних штамів. Нині відомий лише один селективний кишковий антибіотик з&nbsp;еубіотичними властивостями&nbsp;— рифаксимін, ефективність та безпечність якого доведено у&nbsp;великих рандомізованих дослідженнях. Представлено власний досвід застосування рифаксиміну при СПК, який підтверджує його ефективність. Також наведено власний досвід проведення трансплантації фекальної мікробіоти у&nbsp;хворих на СПК. Виявлено, що навіть одноразове її проведення істотно впливає на КМ, зменшуючи частоту і&nbsp;вираженість дисбіотичних порушень, а&nbsp;також супроводжується статистично значущим клінічним ефектом у&nbsp;більшості хворих, який зберігається упродовж 3&nbsp;міс спостереження.</p> С. М. Ткач, А. Е. Дорофєєв, Ю. Г. Кузенко Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225731 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Клінічна ефективність гепатопротектора в комплексній терапії неалкогольного стеатогепатиту на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень http://sgastro.com.ua/article/view/225702 <p><strong>Мета&nbsp;</strong>— встановити ефективність застосування «Антралю» щодо впливу на інтенсивність клінічних та біохімічних синдромів неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з&nbsp;хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ).</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 65 хворих на НАСГ із ожирінням І&nbsp;ступеня та ХОЗЛ 2 — 3 D. Пацієнтів розділили на дві групи. Контрольна (n&nbsp;=&nbsp;32) отримувала терапію НАСГ («Ессенціалє форте Н» («Санофі‑Авентіс/Наттерман енд Сайї ГмбХ», Німеччина) у&nbsp;дозі 300 мг по 2 капсули тричі на добу впродовж 30 днів і&nbsp;базисну терапію ХОЗЛ, основна (n&nbsp;=&nbsp;33)&nbsp;— крім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, «Антраль» («Фармак», Україна) у&nbsp;дозі 200 мг тричі на добу впродовж 30 днів. Середній вік пацієнтів становив (56,30&nbsp;±&nbsp;3,21) року. Значення показників 30 практично здорових осіб використовували як референтні.</p> <p><strong>Результати.</strong> За шкалою суб’єктивної оцінки інтенсивності астенії після лікування у&nbsp;хворих основної групи ефективність її усунення перевищувала показник хворих контрольної групи у&nbsp;3,9 разу (відносний ризик&nbsp;— 3,87, 95&nbsp;% довірчий інтервал&nbsp;— 1,16 — 12,91; р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Вияви диспепсії зникали швидше у&nbsp;хворих основної групи. Застосування «Антралю» в&nbsp;3,7 разу більше впливало на вияви холестазу (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Індекс маси тіла&nbsp;&gt;&nbsp;32 кг/м<sup>2</sup> після лікування зафіксовано у&nbsp;13 хворих основної групи (39,4&nbsp;%) і&nbsp;29&nbsp;(90,6&nbsp;%)&nbsp;— контрольної групи (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Після лікування впродовж місяця маркери цитолізу виявлено в&nbsp;1&nbsp;(3,0&nbsp;%) та 9&nbsp;(28,1&nbsp;%) пацієнтів відповідно (відносний ризик&nbsp;— 9,28, 95&nbsp;% довірчий інтервал&nbsp;— 1,11 — 77,52; р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Підвищеною активність маркерів холестазу була у&nbsp;5&nbsp;(15,2&nbsp;%) та 22&nbsp;(68,8&nbsp;%) пацієнтів. У&nbsp;динаміці лікування хворих основної групи виявлено статистично значуще підвищення білоксинтезувальної функції печінки (вміст альбумінів збільшився на 30,56&nbsp;% (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05) щодо показника у&nbsp;контрольній групі). Протягом дослідження випадків побічної дії препаратів не встановлено.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Застосування «Антралю» в&nbsp;комплексній терапії хворих на НАСГ із ожирінням та ХОЗЛ ефективніше порівняно з&nbsp;традиційною терапією і&nbsp;сприяло усуненню клінічних синдромів НАСГ: астено‑вегетативного, диспепсії, абдомінального дискомфорту, холестазу, гепатомегалії, біохімічних синдромів: цитолізу, холестазу, мезенхімального запалення, печінково‑клітинної недостатності, а&nbsp;також зниженню ступеня стеатозу печінки.</p> <p>&nbsp;</p> О. С. Хухліна, О. Є. Гринюк Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225702 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Клінічне застосування інгібітора протонної помпи в лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ускладненої стравоходом Барретта (випадок із практики) http://sgastro.com.ua/article/view/225727 <p>У статті розглянуто клінічний випадок пацієнта зі&nbsp;стравоходом Барретта. Пацієнт 36 років звернувся в&nbsp;клініку зі скаргами на печію, яка не припинялася на тлі прийому стандартної дози інгібітора протонної помпи. Після огляду та езофагогастродуоденоскопії із біопсією встановлено діагноз: кила стравохідного отвору діафрагми. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стравохід Барретта, С0М4, невизначена дисплазія, з&nbsp;типовим рефлюксним синдромом.<br>Пацієнту призначено корекцію харчування та терапію інгібітором протонної помпи («Нольпаза» 40 мг, по 1 таблетці двічі на день) з&nbsp;тривалістю прийому 6 місяців. Після закінчення лікування проведено повторний огляд та езофагогастродуоденоскопію із біопсією в&nbsp;динаміці. Діагноз змінено на: стравохід Барретта без дисплазії. Пацієнту рекомендовано контроль гастроскопії через 3 роки та тривалий прийом інгібітора протонної помпи.<br>Цей випадок вказує на те, що радикальні методи лікування за наявності такого передракового стану, як стравохід Барретта, не завжди єдино можливі. Є&nbsp;варіанти стравоходу Барретта, за яких достатньою є&nbsp;медикаментозна терапія подвоєною дозою ІПП та періодичне спостереження за пацієнтом за допомогою верхньої ендоскопії. На підставі світових стандартів щодо ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта з&nbsp;невизначеною дисплазією цей клінічний приклад дає підстави рекомендувати прийом пантопразолу («Нольпаза») як ефективного препарату за діагнозу «стравохід Барретта».</p> Д. Т. Джанелідзе Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225727 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Взаємозалежність стану печінки і підшлункової залози при хронічному біліарному панкреатиті на тлі ожиріння. Підходи до комплексного лікування http://sgastro.com.ua/article/view/225653 <p><strong>Мета&nbsp;</strong>— дослідити структурний стан печінки і&nbsp;підшлункової залози (ПЗ), їхній взаємозв’язок з&nbsp;функціональною спроможністю ПЗ, а&nbsp;також оцінити ефективність лікувальної програми з&nbsp;використанням гепатотропного препарату метадоксину для корекції виявлених порушень у&nbsp;пацієнтів із хронічним біліарним панкреатитом (ХБП) на тлі супутнього ожиріння.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 22 хворих на ХБП (група порівняння) і&nbsp;88 пацієнтів із ХБП та супутнім ожирінням (основна група). Середній вік становив (50,57&nbsp;±&nbsp;8,81) року. Жінок було 60&nbsp;(54&nbsp;%), чоловіків&nbsp;— 50&nbsp;(46&nbsp;%). Групи дослідження були порівнянні за віком, співвідношенням статей і&nbsp;тривалістю захворювання (у середньому&nbsp;— (8,07&nbsp;±&nbsp;5,19) року). До контрольної групи залучено 20 практично здорових осіб, порівнянних за віком і&nbsp;співвідношенням статей з&nbsp;групами дослідження. Наявність і&nbsp;ступінь ожиріння визначали за індексом маси тіла. Для вивчення ефективності схем лікування пацієнтів розподілили на дві групи: 1‑ша (n&nbsp;=&nbsp;35) отримувала загальноприйняту терапію: панкреатин у&nbsp;дозі 25 тис. ОД під час їди, пантопразол у&nbsp;дозі 40 мг 1 раз на добу, домперидон по 1 таблетці тричі на добу, <br>2‑га (n&nbsp;=&nbsp;38)&nbsp;— додатково до загальноприйнятої терапії гепатотропний препарат метадоксин ­(«Ліверія&nbsp;ІС») по 1&nbsp;(0,5 г) таблетці двічі на добу за 15 — 30 хв до їди протягом 3 міс.</p> <p><strong>Результати.</strong> У&nbsp;хворих на ХБП показник жорсткості печінки на 30,2&nbsp;% перевищував такий контрольної групи, а&nbsp;показник жорсткості ПЗ&nbsp;— на 27,9&nbsp;% (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Коефіцієнт затухання ультразвуку (КЗУ) печінки і&nbsp;ПЗ у&nbsp;хворих на ХБП із супутнім ожирінням був статистично значущо більшим порівняно з&nbsp;показником хворих на ХБП на 33,2 і&nbsp;34,4&nbsp;% відповідно (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Після лікування відзначено поліпшення структури печінки і&nbsp;ПЗ (підвищення еластичності), про що свідчило зниження показника жорсткості та КЗУ.</p> <p><strong>Висновки.</strong> За допомогою еластографії хвилі зсуву і&nbsp;стеатометрії у&nbsp;хворих на ХБП у&nbsp;поєднанні з&nbsp;ожирінням установлено статистично значуще підвищення жорсткості печінки і&nbsp;ПЗ, а&nbsp;також КЗУ до рівня стеатозу. Використання метадоксину у&nbsp;комплексній терапії ХБП із супутнім ожирінням сприяло статистично значущому підвищенню ефективності загальноприйнятого лікування з&nbsp;поліпшенням структури паренхіми печінки, ПЗ і&nbsp;більшим вмістом фекальної a‑еластази (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05).</p> Л. С. Бабінець, К. Ю. Кицай Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225653 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000 Вплив морфологічних змін слизової оболонки стравоходу при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі на показники антиоксидантної системи у студентів з автоімунним тиреоїдитом http://sgastro.com.ua/article/view/225698 <p><strong>Мета&nbsp;</strong>— дослідити зміни окремих показників системи антиоксидантного захисту з&nbsp;урахуванням морфологічної форми ураження слизової оболонки стравоходу у&nbsp;хворих з&nbsp;гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), яка перебігала на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ).</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 120 студентів з&nbsp;ГЕРХ та АІТ віком від 18 до 25 років, з&nbsp;них 93&nbsp;(77,5&nbsp;%) жінки і&nbsp;27&nbsp;(22,5&nbsp;%) чоловіків. Тривалість захворювань не перевищувала 3 роки. За результатами фібро­гастродуоденоскопічного дослідження у&nbsp;34&nbsp;(28,3&nbsp;%) пацієнтів діагностовано ерозивну форму ГЕРХ, у&nbsp;86&nbsp;(71,7&nbsp;%)&nbsp;— неерозивну форму. Досліджували показники загальної антиоксидантної активності, глутатіонпероксидази та мітохондріальної марганець‑супероксиддисмутази.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановлено зниження сумарного показника загальної антиоксидантної активності, що було розцінено як неспроможність першої фази системи антиоксидантного захисту. Відзначено посилення активності марганець‑супероксиддисмутази і&nbsp;зниження вироблення глутатіонпероксидази. Рівні загальної антиоксидантної активності та глутатіонпероксидази корелювали з&nbsp;морфологічними змінами в&nbsp;слизовій оболонці стравоходу: наявність ерозивної форми захворювання більшою мірою впливала на зміни цих показників.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Поєднаний перебіг ГЕРХ і&nbsp;АІТ у&nbsp;студентів супроводжувався зниженням сумарного показника загальної антиоксидантної активності та глутатіонпероксидази і&nbsp;посиленням активності марганець‑супероксиддисмутази. Наявність ерозій у&nbsp;слизовій оболонці стравоходу більшою мірою позначалася на змінах показників загальної антиоксидантної активності та глутатіонпероксидази.</p> <p>&nbsp;</p> Т. М. Пасієшвілі Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/225698 Mon, 22 Mar 2021 00:00:00 +0000