Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання для гастроентерологів, терапевтів, лікарів сімейної медицини і загальної практики. Тематичні пріоритети журналу — етіологія, патогенез, клінічний перебіг захворювань органів травлення, дитяча та геріатрична гастроентерологія, сучасні досягнення у клінічній, лабораторній, інструментальній діагностиці</p> <p>Заснований у 2000 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 700px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="136px"><img src="http://www.sgastro.com.ua/public/journals/475/fadeenko_sg_redaktor.jpg" width="116" height="174" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор</strong> <br />Галина Дмитрівна Фадєєнко<br />доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, директор Національного інституту терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України,<br />відомий український вчений у галузі внутрішньої медицини, <br />фундаментальної та прикладної гастроентерології і гепатології, <br />голова Харківського товариства гастроентерологів, <br />секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання</strong><br />Державна установа «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» (<a href="http://therapy.org.ua/">therapy.org.ua</a>)<br />Державна установа «Інститут гастроентерології НАМН України» (<a href="http://gastro.org.ua">gastro.org.ua</a>)<br />Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 16647­-5119 ПР від 21.05.2010 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong><br />Додаток 5 до наказу Міністерства освіти і науки України 24.09.2020 № 1188 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване в міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Journal Factor, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал включено до загальнодержавних баз даних «Наукова періодика України», «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статтям, опублікованим в «Сучасній гастроентерології», присвоєються DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 6 разів на рік</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1727-­5725 (Print), ISSN 2521-­649X (Online)</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/MG</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.sgastro.com.ua/">sgastro.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> uk-UA vitapol3@gmail.com (Ольга Берник (Olha Bernyk)) vitapol3@gmail.com (Ірина Совенко (Iryna Sovenko)) Thu, 30 Sep 2021 00:00:00 +0300 OJS 3.2.1.2 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Синдром подразненого кишечника і трансплантація фекальної мікробіоти. Огляд літератури http://sgastro.com.ua/article/view/241899 <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— провести аналіз даних літератури щодо ефективності застосування трансплантації фекальної мікробіоти (ТФМ) у&nbsp;пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СПК).</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проведено системний огляд літератури (PubMed, MEDLINE, Cochrane Library) щодо результатів досліджень застосування ТФМ у&nbsp;дорослих пацієнтів із СПК.</p> <p><strong>Результати.</strong> Нині ТФМ є&nbsp;безпечним та успішним методом лікування рецидивів інфекції <em>Clostridium</em> <em>difficile</em>. Тривають дослідження можливості застосування ТФМ при інших захворюваннях. Результати використання ТФМ у&nbsp;пацієнтів із СПК є&nbsp;суперечливими. Деякі автори вказують на високу ефективність ТФМ при застосуванні у&nbsp;рефрактерних до стандартного лікування пацієнтів із СПК&nbsp;— від 36 до 70&nbsp;% з&nbsp;тривалістю адекватного полегшення симптомів до 1 року. За даними інших авторів, позитивний клінічний ефект ТФМ тривав від 8&nbsp;тиж до 3 міс, пізніше симптоми поступово відновилися. Дослідники відзначали, що найчастіше позитивним результат був у&nbsp;разі ТФМ від донорів з&nbsp;більшою кількістю стрептококів у&nbsp;фекаліях. За даними інших авторів, не було досягнуто стійкого зниження оцінки тяжкості симптомів СПК як мінімум на 50 балів порівняно з&nbsp;вихідним рівнем. Деякі дослідники не виявили переваги ТФМ над плацебо (контроль) і&nbsp;відзначили велику ефективність плацебо. Проведене узагальнення даних не виявило статистично значущої різниці в&nbsp;поліпшенні симптомів СПК у&nbsp;пацієнтів, які отримали трансплантацію донорської фекальної маси порівняно з&nbsp;плацебо. В&nbsp;огляді звернуто увагу на зв’язок результатів ТФМ з&nbsp;методологією. Результати кількох досліджень показали, що капсули плацебо ефективніші, ніж капсули, що містять донорські фекалії, тоді як ТФМ від донорської суспензії, доставленої за допомогою колоно­скопії, перевершувала таку з&nbsp;автологічного матеріалу. Це може бути пов’язане з&nbsp;допоміжними речовинами капсульної ТФМ. Деякі дослідники зазначають, що для успішної ТФМ необхідне використання супердонора, а&nbsp;відповідь на ТФМ залежить від дози трансплантата.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Для вирішення питання про доцільність застосування в&nbsp;рутинній клінічній практиці ТФМ у&nbsp;пацієнтів із СПК необхідно провести якісніші контрольовані дослідження з&nbsp;участю великих груп пацієнтів із СПК і&nbsp;тривалим спостереженням.</p> <p>&nbsp;</p> Г. Д. Фадєєнко, О. Є. Гріднєв Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/241899 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300 Особливості саліводіагностики та порогової густометрії у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки http://sgastro.com.ua/article/view/241842 <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— визначити особливості стоматологічних скарг та поріг смакової чутливості рецепторів язика до глюкози у&nbsp;хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі інсулінорезистентності.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У&nbsp;дослідження було залучено 65 пацієнтів (29&nbsp;(44,6&nbsp;%) жінок та 36&nbsp;(55,4&nbsp;%) чоловіків ) з&nbsp;неалкогольною жировою хворобою печінки (основна група) та 24 соматично здорових осіб. Індекс маси тіла в&nbsp;основній групі у&nbsp;середньому становив 36,4 кг/м<sup>2</sup>, у&nbsp;контрольній групі&nbsp;— 22,8 кг/м<sup>2</sup>. Усі пацієнти мали інсулінорезистентність (індекс НОМА&nbsp;— 8,0). Стоматологічне обстеження передбачало анкетування пацієнтів з&nbsp;деталізацією скарг, клінічний огляд ротової порожнини, дослідження швидкості салівації, визначення чутливості смакових рецепторів язика до глюкози за методикою густометрії.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановлено, що найчастішими скаргами у&nbsp;пацієнтів основної групи були постійна сухість у&nbsp;порожнині рота, спотворення смаку та галітоз. У&nbsp;них виявлено зниження швидкості слиновиділення до (0,24&nbsp;±&nbsp;0,13) мл/хв, зміну смакової чутливості язика на солодке, яка в&nbsp;кілька разів перевищувала поріг фізіо­логічної норми. Встановлено існування обернено пропорційного сильного взаємозв’язку між сухістю у порожнині рота і швидкістю салівації, середньої сили — між швидкістю секреції та концентрацією глюкози за даними густометрії, а також між спотворенням смакових відчуттів та галітозом.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Майже 90&nbsp;% пацієнтів з&nbsp;неалкогольною жировою хворобою печінки мають характерні стоматологічні скарги. Анкетування хворих за основними стоматологічними скаргами, вивчення пара­мет­рів ротової рідини та порогова густометрія є&nbsp;сучасними неінвазивними методами, які дають змогу контролювати перебіг захворювання та оцінити ефективність лікування.</p> Д. В. Ємельянов Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/241842 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300 Ранні уявлення про харчування, травлення, захворювання травного каналу та їхнє лікування: Стародавній Єгипет і Стародавній Рим http://sgastro.com.ua/article/view/241900 <p>Єгипетська концепція медицини була складною та пов’язаною з&nbsp;поширеною релігійною формою, яка об’єднувала поклоніння богам і&nbsp;медичне мистецтво. Цілющі властивості їжі та особливо материнського молока були добре відомі та наділялися божественними якостями. Напівжінку‑напівкорову Хатхор зазвичай зображували з&nbsp;коров’ячими рогами і&nbsp;сонцем між ними. Оскільки медицина та магія були тісно пов’язані між собою, прикмети, факти, усвідомлені і&nbsp;неусвідомлені припущення злилися з&nbsp;містичною мозаїкою, що сформувала мінливу, але поважну систему, яку нині розцінюють як медичне мистецтво. Враховувалися надприродні сили, а&nbsp;значення мистецтва пов’язували із силами, що приписували божествам. Незважаючи на значний соціальний та релігійно‑політичний досвід, єгиптяни володіли обмеженими знаннями щодо внутрішньої будови людського тіла, приділяючи велику увагу магії, містицизму і&nbsp;загробному життю. Вони вірили, що більшість хвороб виникають у&nbsp;кишечнику через його «забруднений» вміст. Основною проблемою для розуміння захворювань і&nbsp;розроблення їхнього лікування у&nbsp;Стародавньому Єгипті були обмеження, пов’язані із забороною опоганення тіла. Це ґрунтувалося на припущенні, що якщо форма тіла не збережена на момент воскресіння, то душа може загубитися у&nbsp;порожнечі. Таким чином, древні єгиптяни були особливо занепокоєні збереженням тіла, вважаючи, що опоганення тваринами або хробаками також може призвести до повної втрати останків для душі.</p> <p>У суспільстві Стародавнього Риму, «освітленому» лише полум’ям вогню і&nbsp;жагою до знань, насолода їжею і&nbsp;продовження роду мали першочергове значення. Не дивно, що у&nbsp;них виникла повага до відчуттів від прийому їжі. Такі вишукані страви, як язик жайворонка, чорна ікра, страусовий мозок, фалернські вина, у&nbsp;період правління імператора Геліогабала спричиняли унікальний комплекс відчуттів від прийому їжі.</p> <p>Приклади давньоримських медичних інструментів, зокрема дзеркал, знайдених у&nbsp;будинку хірурга з&nbsp;Помпеї (72 — 62 рр. до н. е.), доводять раннє прагнення візуалізувати нутрощі людини. Кваліфікованість стародавніх метрів‑творців медичних інструментів підтверджує те, що принципи, використані дві тисячі років тому, змінилися незначною мірою.</p> <p>Таким чином, у&nbsp;Стародавньому Єгипті та Стародавньому Римі існували початкові уявлення про харчування, травлення, хвороби шлунково‑кишкового тракту і&nbsp;навіть зачатки діагностики цих хвороб. Вони стали підґрунтям для подальшого розвитку гастроентерологічних знань.</p> <p>&nbsp;</p> Н. Б. Губергріц, Н. В. Бєляєва, К. Ю. Ліневська Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/241900 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300 Міждисциплінарний підхід до ведення пацієнта із синдромом Шегрена: випадок з практики http://sgastro.com.ua/article/view/241894 <p>Сухість слизових оболонок (порожнини рота, носа, статевих органів у жінок) та шкіри є найчастішими скаргами пацієнтів із синдромом/хворобою Шегрена — мультисистемним&nbsp; імуноопосередкованим розладом, що викликає тривогу та стурбованість, пов’язану з&nbsp; труднощами первинної діагностики. Представлено клінічний випадок пацієнта з первинним синдромом Шегрена, великою кількістю симптомів захворювань органів травлення, скаргами на сухість слизових оболонок, зокрема&nbsp; порожнини рота. Діагноз був підтверджений суміжними спеціалістами (офтальмологом, гінекологом, ревматологом, стоматологом).&nbsp; Детальне стоматологічне обстеження виявило основні стоматологічні скарги (постійна сухість у порожнині рота, неприємний запах з рота, змінена смакових відчуттів), клінічний стан (сухість червоної облямівки губ, набряк слизової оболонки порожнини рота, зміни рельєфу ясен), зниження секреторної активності малих слинних залоз, значне зниження нестимульованої салівації при помірному рівні стимульованої салівації. Зазначено, що значне зниження показників сіалометрії (0,01 мл на хвилину) та функціональної активності малих слинних залоз (до 18) підтверджує наявність істинної ксеростомії. При проведенні мікрокристалізації слини виявлено дезорганізацію&nbsp; структур неправильної форми, а також значну кількість органічних включень, що свідчить про порушення гомео­стазу в порожнині рота. Враховуючи результати ультразвукового дослідження великих слинних залоз та відсутність збільшення і набряку залоз при клінічному огляді, можна вважати, що деструктивне ураження залоз не настільки виразне, евакуаторна функція залози не знижена, проте кількість секрету, який виділяється, значно зменшено. Важливо, що для надання допомоги&nbsp; пацієнтам із синдромом Шегрена необхідна доступність кваліфікованої консультації з проведенням усіх досліджень суміжними спеціалістами, зокрема стоматологом.</p> <p>&nbsp;</p> Н. Ю. Ємельянова, Т. Є. Козирєва, О. В. Степанова, Н. В. Зоренко Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/241894 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300 Випадок ендоваскулярного лікування вродженої артеріопортальної фістули печінки http://sgastro.com.ua/article/view/236329 <p>Розвиток та широке використання інструментальних методів обстеження, таких як мультиспіральна комп’ютерна томографія, комп’ютерна томографія з ангіографією, дуплексне сканування судин, субтракційна ангіографія, дають змогу діагностувати рідкісні судинні захворювання, зокрема артеріовенозні фістули печінки. Метод хірургічного лікування цієї патології може бути як відкритим хірургічним, так і ендоваскулярним із застосуванням емболізувальних імплантатів або спіралей. Наведено клінічний випадок діагностики та ендоваскулярного лікування внутрішньопечінкової артеріопортальної фістули у пацієнта 33 років у Центрі інтервенційної нейрорадіології клінічної лікарні «Феофанія» ДУС. При виборі виду оперативного лікування враховували показання та протипоказання до проведення втручання. Застосовано ендоваскулярний метод: виключення внутрішньопечінкової артеріопортальної фістули шляхом імплантації мікроспіралей Nester 20 мм, MReye 20 мм, Tornado 10<sup>–4</sup> мм. У віддалений період після оперативного лікування (через 3 міс) спостерігали позитивну динаміку (контроль здійснювали за такими критеріями, як відсутність скарг, нормалізація лабораторних показників, позитивна динаміка за даними контрольної ренальної ангіографії). Ліквідація артеріопортальної фістули сприяла зменшенню портальної гіпертензії та поліпшенню функціонального стану печінки. Ендоваскулярний метод лікування хворих з внутрішньопечінковою артеріопортальною фістулою є ефективним і може бути методом вибору при лікуванні цієї патології. Перевагами ендоваскулярного методу є мінімізація інтра­операційних та післяопераційних ускладнень, менший післяопераційний реабілітаційний період. У разі потреби в іншому виді хірургічного лікування слід дотримуватися показань і протипоказань до проведення оперативного втручання.</p> Г. А. Дорогавцева, Є. С. Буцко, А. Г. Голяка Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/236329 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300 Сучасні уявлення про стан епітеліального бар’єра стравоходу при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та можливості корекції за допомогою альгінатів http://sgastro.com.ua/article/view/241888 <p>Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) залишається актуальною проблемою клінічної медицини. Пошук шляхів ефективного лікування зумовлює необхідність розставлення нових акцентів у&nbsp;мультифакторному патогенезі захворювання. Відповідно до сучасних тенденцій особливу увагу приділяють епітеліальному бар’єру стравоходу. В&nbsp;статті розглянуто структуру епітеліального шару слизової оболонки, особ­ливості транспортних шляхів і&nbsp;міжклітинних взаємодій епітелію стравоходу. Особливу увагу приділено феномену розширення міжклітинних просторів (РМП) і&nbsp;синдрому підвищеної епітеліальної проникності (СПЕП) при ГЕРХ. Дано трактування цих понять, розкрито їхню роль у&nbsp;реалізації запальних процесів і&nbsp;клінічних виявів захворювання, таких як печія та біль. Наведено дані про можливі механізми формування феномену РМП і&nbsp;СПЕП, методи їхньої діагностики та аспекти, які обговорюються в&nbsp;науковому світі.</p> <p>Показано можливість цитопротекторної терапії за допомогою застосування альгінатних препаратів. На фармацевтичному ринку України з&nbsp;альгінатів представлено фармакологічну лінійку Гавіскон<sup>®</sup> («Реккітт Бенкізер Україна», Велика Британія). Наведено результати експериментальних досліджень з&nbsp;використанням новітніх технологій і&nbsp;дані рандомізованих клінічних досліджень, що підтверджують клінічну ефективність альгінатів.</p> <p>Феномен РМП епітелію стравоходу та СПЕП для чинників агресії —&nbsp;одна з&nbsp;провідних ланок патогенезу ГЕРХ, зокрема її неерозивної форми, та певною мірою визначає особливості клінічних виявів захворювання. Лікування ГЕРХ із застосуванням альгінатів обґрунтоване, його успішно використовують у&nbsp;клінічній практиці та активно вивчають. Використання препаратів фармакологічної лінійки Гавіскон<sup>®</sup> є&nbsp;доцільним завдяки їхньому унікальному механізмові дії із забезпеченням підвищення резистентності слизової оболонки стравоходу.</p> <p>&nbsp;</p> М. Б. Щербиніна, Н. Є. Соловйова, М. В. Патратій Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/241888 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300 НПЗП-гастропатії, пов’язані з лікуванням інфекції SARS‑CoV‑2: як підвищити безпечність терапії? Фокус на езомепразол http://sgastro.com.ua/article/view/241892 <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— за допомогою опитувальника mFSSG визначити наявність гастроінтестинальних розладів, асоційованих з&nbsp;прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у&nbsp;хворих із середньотяжким перебігом інфекції SARS‑CoV‑2 та вивчити здатність езомепразолу («Езонекса», «Фармак») запобігати виникненню диспепсичних та рефлюксних симптомів у&nbsp;цих пацієнтів.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Всі хворі з&nbsp;установленим діагнозом коронавірусної хвороби (n&nbsp;=&nbsp;85), які перебували на стаціонарному лікуванні в&nbsp;Центрі терапії клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, після отримання інформованої згоди стали учасниками відкритого контрольованого дослідження ефективності препарату «Езонекса» при цій патології. Препарат призначали в&nbsp;дозі 20 мг/добу вранці за 30 хв до їди, яку застосовували для профілактики НПЗП‑гастропатії, впродовж 28 днів. Хворі були рандомізовані простим сліпим методом на дві групи. У&nbsp;першій (n&nbsp;=&nbsp;45) пацієнти приймали езомепразол, друга група (n&nbsp;=&nbsp;40) була контрольною, активну профілактику НПЗП‑гастропатії в&nbsp;ній не проводили. Середній вік пацієнтів становив (69,4&nbsp;±&nbsp;2,6) року. Середній вік чоловіків&nbsp;— (66,4&nbsp;±&nbsp;2,4) року, жінок&nbsp;— (72,3&nbsp;±&nbsp;2,7) року. Термін спостереження&nbsp;— 4 тиж. Усім пацієнтам проводили огляд і&nbsp;стандартизоване опитування для оцінки динаміки клінічних виявів захворювання на тлі лікування коронавірусної інфекції. Також хворі запов­нювали анкету‑опитувальник mFSSG для оцінки виразності диспепсичних та рефлюксних виявів. Огляд і&nbsp;опитування проводили в&nbsp;1‑шу, на 10 — 14‑ту та 28‑му добу спостереження. Оцінювали показники якості життя за опитувальником SF‑36 у&nbsp;всіх пацієнтів до початку терапії і&nbsp;через 4&nbsp;тиж від початку дослідження.</p> <p><strong>Результати.</strong> В&nbsp;1‑шу добу дослідження за опитувальником mFSSG не виявлено статистично значущої різниці між пацієнтами обох груп щодо диспепсії та клінічних виявів рефлюксу. При повторному тестуванні на 10 — 14‑ту добу у&nbsp;пацієнтів першої групи оцінка симптомів диспепсії та рефлюксу не змінилася, тоді як у&nbsp;другій групі зафіксовано наявність ознак НПЗП‑гастропатії з&nbsp;виразним диспепсичним та помірним рефлюксним синдромами у&nbsp;49,6&nbsp;% пацієнтів. На 28‑му добу в&nbsp;11,3&nbsp;% хворих першої групи та 78,6&nbsp;%&nbsp;— другої виникли симптоми як диспепсії, так і&nbsp;рефлюксу. Порівняльний аналіз не виявив відмінностей між групами за віком та співвідношенням статей. Однак коморбідна патологія, з&nbsp;приводу якої пацієнти постійно приймали низькі дози ацетилсаліцилової кислоти, була додатковим обтяжливим чинником ризику розвитку НПЗП‑гастропатії. Аналіз показників якості життя хворих обох груп на початку дослідження виявив статистично значуще (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05) зниження за більшістю шкал, крім шкал фізичного функціонування та болю. На тлі лікування езомепразолом зареєстрували позитивну динаміку за всіма показниками якості життя, найбільшу&nbsp;— за шкалами болю, життєздатності, соціального та рольового емоційного функціонування.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Езомепразол у&nbsp;добовій дозі 20 мг продемонстрував високу ефективність щодо захисту слизової оболонки шлунково‑кишкового тракту у&nbsp;літніх пацієнтів з&nbsp;групи високого ризику, які особливо чутливі до гастродуоденальної НПЗП‑індукованої токсичності навіть за короткотривалого курсу терапії з&nbsp;приводу інфікування коронавірусом. «Езонексу» можна вважати препаратом вибору для терапії НПЗП‑гастропатії, який тривало і&nbsp;стійко пригнічує кислотопродукцію, сприяє швидкому усуненню симптомів. Завдяки феномену стереоселективності препарат має фармакокінетичні особливості, що забезпечують його високу клінічну ефективність при кислотозалежних захворюваннях.</p> <p>&nbsp;</p> О. О. Бондаренко Авторське право (c) 2021 Сучасна гастроентерологія http://sgastro.com.ua/article/view/241892 Fri, 08 Oct 2021 00:00:00 +0300