DOI: https://doi.org/10.30978/MG-2020-5-7

Прогностичні чинники ефективності лікування неалкогольної жирової хвороби печінки на тлі ожиріння

V. P. Shypulin, O. A. Martynchuk, A. K. Koliada, N. H. Melnyk

Анотація


Мета — визначити роль піоглітазону, поліморфізму Pro12Ala (rs1801282) гена PPARg, первинних показників стеатометрії і анамнестичних даних щодо ожиріння для ефективності лікування неалкогольної жирової хвороби печінки на тлі ожиріння.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 123 пацієнти з 1 — 3‑м ступенем ожиріння та неалкогольної жирової хвороби печінки. Методом рандомізації пацієнтів було розподілено на дві групи, порівнянні за середнім віком та співвідношенням статей. Пацієнти основної групи дотримувалися базових рекомендацій щодо схуднення та отримували лікування піоглітазоном у дозі 15 мг/добу, пацієнти групи порівняння — лише немедикаментозне лікування. Всім пацієнтам проведено молекулярно‑генетичне дослідження поліморфізму Pro12Ala (rs1801282) гена PPARg, антропометричні вимірювання, лабораторне та інструментальне обстеження (зокрема ультразвукову стеатометрію) до і через 12 тиж лікування. Вивчали анамнестичні дані щодо ожиріння та прихильність до лікування за допомогою мотиваційного опитувальника‑самозвіту.

Результати. Метаболічний синдром виявили в 80,5 % пацієнтів, порушення глікемії натще — у 13,82 %. Динаміка зниження індексу маси тіла була статистично значущо найменшою (–2,81 (–3,23; –2,39) кг, p < 0,001) у носіїв CC‑генотипу поліморфізму rs1801282 гена PPARg у групі порівняння. Встановлено статистично значущу асоціацію між цільовим зниженням контрольованого параметра згасання (≥ 0,33 дБ/ cм) та лікуванням піоглітазоном у дозі 15 мг/ добу (скориговане відношення шансів (сВШ) — 0,23, 95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,07 — 0,73; р = 0,01), а також з носіями CC‑генотипу поліморфізму rs1801282 гена PPARg (сВШ 92,9; 95 % ДІ 7,4 — 1159; p < 0,001) порівняно з носіями CG‑генотипу, первинними показниками стеатометрії (на 0,1 дБ/ см) (сВШ 0,49; 95 % ДІ 0,34 — 0,70; p < 0,001), тривалістю ожиріння (на 5 років) (сВШ 2,19; 95 % ДІ 1,25 — 3,84; р = 0,006) та кількістю попередніх спроб схуднути (для 2) (сВШ 2,51; 95 % ДІ 1,76 — 3,58; p = 0,002).

Висновки. Важливе прогностичне значення щодо ефективності лікування неалкогольної жирової хвороби печінки на тлі ожиріння мають такі чинники: наявність піоглітазону в схемі лікування, особливо у пацієнтів із CG‑генотипом поліморфізму rs1801282 гена PPARg, вищий ступінь стеатозу, менша тривалість ожиріння та кількість попередніх спроб схуднути.

 


Ключові слова


ультразвукова стеатометрія; контрольований параметр згасання (CAP); піоглітазон; поліморфізм Pro12Ala (rs1801282) гена PPARγ; тривалість ожиріння; кількість попередніх спроб схуднути

Повний текст:

PDF

Посилання


Bray GA, Frühbeck G,. Ryan DH, Wilding JP. Management of obesity. Lancet. 2016;387:1947. http://dx.doi.org/10.1016/S0140-6736 (16)00271-3.

Chalasani N, Younossi Z, Lavine JE et al. The diagnosis and management of nonalcoholic fatty liver disease: Practice guidance from the American Association for the Study of Liver Diseases. Hepatology. 2018;67:328-357. doi: 10.1002/hep.29367.

EASL–EASD–EASO. Clinical practice guidelines for the management of non-alcoholic fatty liver disease. J Hepatol. 2016;64(6):1388-1402. http://dx.doi.org/10.1016/j.jhep.2015.11.004.

Fothergill E, Guo J, Howard L et al. Persistent metabolic adaptation 6 years after «The Biggest Loser» competition. Obesity (Silver Spring). 2016;24:1612. doi: 10.1002/oby.21538.

Hall KD, Ayuketah A, Brychta R et al. Ultra-processed diets cause excess calorie intake and weight gain: an inpatient randomized controlled trial of ad libitum food intake. Cell Metab. 2019;30(1):67-77.e3. doi: 10.1016/j.cmet.2019.05.008.

Kamble PG, Pereira MJ, Gustafsson S et al. Role of peroxisome proliferator-activated receptor gamma Pro12Ala polymorphism in human adipose tissue: assessment of adipogenesis and adipocyte glucose and lipid turnover. Adipocyte. 2018;7(4):285-296. doi: 10.1080/21623945.2018.1503030.

Kassi E, Pervanidou P, Kaltsas G, Chrousos G. Metabolic syndrome: definitions and controversies. BMC Med. 2011;9:48. doi: 10.1186/1741-7015-9-48.

Konerman MA.., Jones JC, Harrison SA. Pharmacotherapy for NASH: Current and emerging. J Hepatol. 2017;68(2):362-375. doi: 10.1016/j.jhep.2017.10.015.

López-Amador N, Nolasco-Hipolito C, Rojas-Jimeno MJ, Carvajal- Zarrabal O. Liver enzymes in patients diagnosed with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in Veracruz: a comparative analysis with the literature. Clin Invest (Lond). 2017;7(1):011-016.

Mathus-Vliegen L, Toouli J, Fried M et al. World Gastroenterology Organization. World Gastroenterology Organisation global guidelines on obesity. J Clin Gastroenterol. 2012;46(7):555-561. doi: 10.1097/MCG.0b013e318259bd04.

National Heart, Lung and Blood Institute. Evidence report. Managing overweight and obesity in adults: systematic evidence review from the obesity expert panel. 2013. Available at: https://www.nhlbi.nih.gov/health-topics/managing-overweight-obesity-in-adults (Accessed on June 24, 2020).

Schutz DD, Busetto L, Dicker D et al. European Practical and Patient-Centred Guidelines for Adult Obesity Management in Primary Care. Obes Facts. 2019;12:40-66. doi: 10.1159/000496183.

Soini S, Mustajoki P, Eriksson JG. Weight loss methods and changes in eating habits among successful weight losers. Ann Med. 2016;48:76. doi: 10.3109/07853890.2015.1136428.

Spengler EK, Loomba R.Recommendations for diagnosis, referral for liver biopsy, and treatment of NAFLD and NASH. Mayo Clin Proc. 2015;90(9):1233-1246. Published online 2015 Jul 26. doi: 10.1016/j.mayocp.2015.06.013.

Sumida Y, Nakajima A, Itoh Y. Limitations of liver biopsy and non-invasive diagnostic tests for the diagnosis of nonalcoholic fatty liver disease/nonalcoholic steatohepatitis. World J Gastroenterol. 2014;20:475-485. doi: 10.3748/wjg.v20.i2.475.

Thomas JG, Bond DS, Phelan S et al. Weight-loss maintenance for 10 years in the National Weight Control Registry. Am J Prev Med. 2014;46:17. doi: 10.1016/j.amepre.2013.08.019.

Vilar-Gomez E, Martinez-Perez Y.., Calzadilla-Bertot L et al. Weight loss via lifestyle modification significantly reduces features of nonalcoholic steatohepatitis. Gastroenterology. 2015;149(2):367-378. doi: 10.1053/j.gastro.2015.04.005.

Wang N, Kong R, Luo H et al. Peroxisome proliferator-activated receptors associated with nonalcoholic fatty liver disease. PPAR Res. 2017;2017. 6561701. Published online 2017 Dec 5. doi: 10.1155/2017/6561701.




© Сучасна гастроентерологія, 2021
© ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2021