Ефективність та безпечність фекальної трансплантації у хворих із постінфекційним синдромом подразненої кишки

Автор(и)

  • S. M. Tkach Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ http://orcid.org/0000-0003-1772-9562
  • A. E. Dorofeev Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
  • Yu. G. Kuzenko Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2020-5-28

Ключові слова:

трансплантація фекальної мікробіоти, постінфекційний синдром подразненої кишки

Анотація

Мета — вивчити клінічну та мікробіологічну ефективність і безпечність трансплантації фекальної мікробіоти (ТФМ) у хворих із постінфекційним синдромом подразненої кишки (ПІ‑СПК).

Матеріали та методи. Обстежено 56 хворих (35 жінок і 21 чоловік віком від 22 до 58 років (середній вік — (36 ± 12) років)) із ПІ‑СПК з діареєю. Всім хворим проведено комплексне лабораторне та інструментальне обстеження, гастродуоденоскопію і колоноскопію із сегментарною біопсією, дослідження калу на кальпротектин, бактеріологічне дослідження випорожнень, вивчення кишкової мікробіоти на рівні основних мікробних філотипів шляхом визначення ДНК Firmicutes, Bacteroidetes і Actinobacteria в зразках калу за допомогою кількісної полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Залежно від проведеного лікування пацієнтів за допомогою комп’ютерного методу випадкових чисел у співвідношенні 1 : 1 рандомізовано на дві групи. Пацієнтам 1‑ї групи (18 жінок, 10 чоловіків) призначали базисну терапію (дієта з обмеженням клітковини, отилонію бромід і мультикомпонентний пробіотик протягом 1 міс). У 2‑й групі (20 жінок, 8 чоловіків) хворим проводили одноразову процедуру ТФМ шляхом уведення під час колоноскопії в купол сліпої кишки фекального матеріалу від здорового супердонора, протестованого відповідно до Європейського консенсусу щодо проведення ТФМ. Клінічну ефективність лікування в групах хворих оцінювали через 2, 4 і 12 тиж за динамікою абдомінальних симптомів, оцінених за допомогою шкали IBS‑SSS, зменшенням втоми (шкала FAS) і зміною якості життя (опитувальник IBS‑QoL).

Результати. Ступінь тяжкості симптомів СПК за шкалою IBS‑SSS в обох групах хворих прогресивно знижувався, статистично значущо (р < 0,01) зменшуючись порівняно з вихідними показниками вже через 2 тиж і досягаючи максимуму через 12 тиж від початку лікування. Статистично значущих відмінностей за показниками IBS‑SSS між групами через 2, 4 і 12 тиж не відзначено, однак зменшення абдомінального болю і здуття, а також поліпшення випорожнення у хворих, яким проведено ТФМ, було більш вираженим. Ступінь вираженості втоми за шкалою FAS статистично значущо (р < 0,05) зменшився порівняно з вихідним в обох групах хворих через 4 тиж. Показники якості життя за опитувальником IBS‑QoL статистично значущо перевищили вихідні лише через 3 міс. В обох групах хворих через 1 міс після початку лікування виявлено статистично значуще (р < 0,05) зменшення частоти кишкового дисбіозу і ступеня його тяжкості порівняно з початковими показниками, статистично значущо частіше — після проведення ТФМ. Через 4 тиж після початку лікування в обох групах хворих зафіксовано зміну співвідношення основних мікробних філотипів у вигляді підвищення відносної кількості Bacteroidetes і Firmicutes та зниження відносного вмісту Actinobacteria, ці зміни були статистично значущими і більш вираженими в групі хворих, яким проводили ТФМ.

Висновки. Одноразове проведення ТФМ хворим із ПІ‑СПК істотно впливає на кишкову мікробіоту, зменшуючи частоту і вираженість дисбіотичних порушень, а також супроводжується статистично значущим клінічним поліпшенням у більшості хворих, порівнянним з ефективністю фармакотерапії, яке зберігається до 3 міс спостереження.

 

Біографії авторів

S. M. Tkach, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Ткач Сергій Михайлович, д. мед. н., проф.

A. E. Dorofeev, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

А. Е. Дорофєєв

Yu. G. Kuzenko, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Ю. Г. Кузенко

Посилання

Dorofeeva AA. Ocenka izmenenij kishechnogo mikrobioma pri pozdnem debjute nespecificheskogo jazvennogo kolita. ScienceRise: Biological Science. 2018 (4):44-50 [in Russian].

Aroniadis JC, Brandt LJ, Oneto C et al. Faecal microbiota transplantation for diarrhoea-predominant irritable bowel syndrome: a double-blind randomised placebo-controlled trial. Lancet Gastroenterol Hepatol. 2019;4:275-285.

Barbara G, Grover M, Bercik P et al. Rome Foundation Working Team Report on Post-Infection Irritable Bowel Syndrome. Gastroenterology. 2019;156:46-58.

Cammarota G, Ianiro G, Tilg Y et al. European consensus conference on faecal microbial transplantation in clinical practice. Gut. 2017;66:569-580. doi: 10.1136/gurjnl-2016-313017.

Chang L, Lembo A, Sultan S. American Gastroenterological Association technical review on the pharmacological management of irritable bowel syndrome. Gastroenterology. 2014;147:1149-1172.

Codling C, O’Mahony L, Shanahan F et al. A molecular analysis of fecal and mucosal bacterial communities in irritable bowel syndrome. Dig Dis Sci. 2010;55:392-397.

D’Haens R, Jobin C. Fecal microbial transplantation for diseases beyond recurrent Clostridium difficile infection. Gastroenterology. 2019;157:624-636.

Donnachie E, Schneider A, Mehring M et al. Incidence of irritable bowel syndrome and chronic fatigue following GI infection: a population-level study using routinely collected claims data. Gut. 2018;67:1078-1086. doi: 10.1192/bja.2017.34.

Drossman D. Rome IV: functional gastrointestinal disorders — disorders of gut-brain interaction. Gastroenterology. 2016;150. —P. 1257-1261. doi: 10.1053/j.gastro.2016.03.035.

Drossman DA, Patrick DL, Whitehead WE et al. Further validation of the IBS-QOL: a disease-specific quality-of-life questionnaire. Am J Gastroenterol. 2000;95:999-1007.

Francis CY, Morris J, Whorwell PJ. The irritable bowel severity scoring system: a simple method of monitoring irritable bowel syndrome and its progress. Aliment Pharmacol Ther. 1997;11:395-402.

Halkjær SI, Christensen AH, Lo BZ.S. et al. Faecal microbiota transplantation alters gut microbiota in patients with irritable bowel syndrome: results from a randomised, double-blind placebo-controlled study. Gut. 2018;67:2107-2115.

Halkjar SI, Boolsen AW, Gunther S et al. Can fecal microbiota transplantation cure irritable bowel syndrome?. World J Gastroenterol. 2017;23:4112-4120.

Holvoet T, Joossens M, Boelens J et al. Fecal microbiota transplantation in irritable bowel syndrome with predominant abdominal bloating: results from a double blind, placebo-controlled clinical trial. Gastroenterology. 2018;154 (suppl. 1):S130.

Jin Y, Ren X, Li G et al. Beneficial effects of rifaximin in postinfectious irritable bowel syndrome mouse model beyond gut microbiota. J Gastroenterol Hepatol. 2018;33:443-452.

Johnsen PH, Hilpusch F, Cavanagh JP et al. Faecal microbiota transplantation versus placebo for moderate- to-severe irritable bowel syndrome: a double-blind, randomised, placebo-controlled, parallel-group, singlecentre trial. Lancet Gastroenterol Hepato. l 2018;3:17-24. doi: 10.1111/jgh.13841.

Klem F, Wadhwa A, Prokop L et al. Prevalence, risk factors, and outcomes of irritable bowel syndrome after infectious enteritis: a systematic review and meta-analysis. Gastroenterology. 2017;152:1042-1054. doi: 10.3349/ymj.2010.51.1.45.

Lee KN, Lee OY. Intestinal microbiota in pathophysiology and management of irritable bowel syndrome. World J Gastroenterol. 2014;20:8886-8897.

Pinn DM, Aroniadis OC, Brandt LJ. Is fecal microbiota transplantation (FMT) an effective treatment for patients with functional gastrointestinal disorders (FGID)?. Neurogastroenterol Motil. 2015;27:19-29.

Quraishi MN, Widlak M, Bhala N et al. Systematic review with meta-analysis: the efficacy of faecal microbiota transplantation for the treatment of recurrent and refractory Clostridium difficile infection. Aliment Pharmacol Ther. 2017;46:479-493..

Saha L. Irritable bowel syndrome: pathogenesis, diagnosis, treatment, and evidence based medicine. World J Gastroenterol. 2014;20:6759-6773.

Soares RL. Irritable bowel syndrome: a clinical review. World J Gastroenterol. 2014;20:12144-12160.

Spiller R, Garsed K. Postinfectious irritable bowel syndrome. Gastroenterology. 2009;136:1979-1988.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-16

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження