Вивчення генетичних особливостей хворих на глютенчутливі захворювання в Україні
DOI:
https://doi.org/10.30978/MG-2020-2-18Ключові слова:
целіакія, непереносність глютену без целіакії, гаплотип, алелі ризику, українська популяціяАнотація
Мета — дослідити поширення гаплотипів HLA‑DQ2.5 і HLA‑DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами «целіакія» або «непереносність глютену без целіакії» (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози.
Матеріали та методи.. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 — на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії «Діаген». Визначали генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються.
Результати. Виявлено, що у пацієнтів української популяції з целіакією статистично значущо частіше траплявся гаплотип DQ2.5, ніж серед хворих на НГБЦ (відношення шансів (ВШ) 2,77; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,12 — 6,87, р = 0,022) чи серед здорового контингенту (ВШ 3,99; 95 % ДІ 1,73 — 9,20, р = 0,0009), та рідше виявляли відсутність жодного з гаплотипів (ВШ 0,19; 95 % ДІ 0,066 — 0,55, р = 0,0014 порівняно з групою НГБЦ та ВШ 0,19; 95 % ДІ 0,068 — 0,49, р = 0,0003 порівняно з контрольною групою). Частота виявлення гаплотипу DQ8 не досягла рівня статистичної значущості (р = 0,052). Між групою НГБЦ та контрольною групою не встановлено статистично значущої різниці за частотою виявлення чи невиявлення гаплотипів (p > 0,05). У групі целіакії статистично значущо частіше, ніж у контрольній групі, виявляли алель DQA1*05 (ВШ 2,40; 95 % ДІ 1,03 — 5,58, р = 0,031) та статистично значущо частіше, ніж у групі НГБЦ, — алель DQA1*03 (ВШ 2,87; 95 % ДІ 1,05 — 7,81, р = 0,031).
Висновки. У дослідженій нами популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, — носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.
Посилання
Almeida LM, Gandolfi L, Pratesi R et al. Presence of DQ2.2 associated with DQ2.5 increases the risk for celiac disease. Autoimmune Dis. 2016;2016. 5409653. https//doi.org/10.1155/2016/5409653.
Clot F, Babron M.-C. Genetics of celiac disease. Mol Genet Metab. 2000;71:76-80. https//doi.org/10.1006/mgme.2000.3045.
Husby S, Murray JA. Diagnosing coeliac disease and the potential for serological markers. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2014;11:655-663. https//doi.org/10.1038/nrgastro.2014.162.
Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software «EZR» for medical statistics. Bone Marrow Transplant. 2013;48:452-458. https//doi.org/10.1038/bmt.2012.244.
Nejad MR, Romanos J, Rostami K et al. The frequency of HLA DQ haplotypes in Iranian celiac disease patients. Celiac Dis nd:63.
Olerup O, Aldener A, Fogdell A. HLA-DQB1 and -DQA1 typing by PCR amplification with sequence-specific primers (PCR-SSP) in 2 hours. Tissue Antigens. 1993;41:119-134. https//doi.org/10.1111/j.1399-0039.1993.tb01991.x.
Rachisan AL, Pirvan A, Miu N et al. Is HLA typing a diagnostic tool in celiac disease?. Int J Celiac Dis. 2016;4:9-10. https//doi.org/10.12691/ijcd-4-1-10.
Volta U, Villanacci V. Celiac disease: Diagnostic criteria in progress. Cell Mol Immunol. 2011;8:96-102. https//doi.org/10.1038/cmi.2010.64.
Withoff S, Li Y, Jonkers I, Wijmenga C. Understanding celiac disease by genomics. Trends Genet. 2016;32:295-308. https//doi.org/10.1016/j.tig.2016.02.003.
