Механізми формування коморбідності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та ішемічної хвороби серця
DOI:
https://doi.org/10.30978/MG-2018-3-7Ключові слова:
коморбідність, кардіоваскулярний ризик, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, ішемічна хвороба серця, інсомніяАнотація
Мета — визначити можливі транснозологічні механізми формування коморбідності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та ішемічної хвороби серця (ІХС).
Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 65 хворих з ГЕРХ у поєднанні з ІХС, з них 54 (83,08 %) чоловіки та 11 (16,92 %) жінок віком від 32 до 89 років (середній вік — (61,57 ± 11,37) року). Застосовували лабораторно-біохімічні, клініко-інструментальні та статистичні методи.
Результати. За даними анамнезу давність ГЕРХ становила від 0,5 до 11,0 років (у середньому — (4,12 ± 2,25) року, медіана — 4 роки), тривалість ІХС — від 1 до 21 року (у середньому — (7,07 ± 4,61) року, медіана — 6 років). Пацієнтів розподілили на дві групи: 21 (32,31 %) особа з неерозивною ГЕРХ та ІХС і 44 (67,69 %) особи з ерозивною ГЕРХ та ІХС. В обох групах у жінок виявлено в середньому нижчий рівень кардіоваскулярного ризику (КВР) за різними шкалами та вищий відсотковий рівень 10-річної виживаності, що асоціюється з модифікованими чинниками ризику (тютюнокуріння, зловживання алкоголем, індекс маси тіла, неправильне харчування, низька фізична активність, порушення ліпідного обміну). Визначено залежність тяжкості синдрому обструктивного апное/гіпопное сну (СОАГС) від ендоскопічної форми ГЕРХ (p = 0,0007) і ступеня порушень сну від клініко-морфологічних виявів ГЕРХ (p = 0,0498). Отримані дані вказують на фактичність важливих транснозологічних механізмів формування коморбідності ГЕРХ та ІХС: підвищення КВР і ступеня коморбідності на тлі порушень ліпідного спектра та синтезу низки нейрогормонів, наявність кардіальних («кардіальна маска») та легеневих («легенева маска») виявів, депресивних розладів та порушень сну.
Висновки. Чинником несприятливого перебігу коморбідності ГЕРХ та ІХС є СОАГС як один з варіантів інсомнії. Це один із транснозологічних механізмів, котрий спричиняє численні органічні й функціональні систематичні порушення. При коморбідності ГЕРХ та ІХС тяжкість інсомнії і депресії залежить від віку хворого, тривалості ІХС та індексу маси тіла (p < 0,05). При різних формах ГЕРХ наявні статистично значущі відмінності за основними діагностичними параметрами тяжкості СОАГС. Тяжкість СОАГС асоціюється з ендоскопічною формою ГЕРХ (p = 0,0007). Існує залежність ступеня порушень сну від клініко-морфологічних виявів ГЕРХ (p = 0,0498). Зростання ступеня коморбідності пропорційне збільшенню ймовірності летальності (r = 0,782; p < 0,001). Коригування показників коморбідності та чинників КВР дає змогу точніше визначити прогноз поєднаного захворювання та суттєво поліпшити ефективність лікувально-профілактичних заходів.
Посилання
Беловол АН, Князькова ИИ. Вопросы диагностики при коморбидности хронической сердечной недостаточности и хронического обструктивного заболевания легких. Сердечная недостаточность. 2013;3:26-39.
Волошина ЛО, Сміян СІ, Доголіч ОІ. Особливості терапевтичної дії кверцетину при тривалому застосуванні в комплексному лікуванні хворих на остеоартроз з високим рівнем коморбідності, кардіоваскулярного і гастроінтестинального ризиків. Укр тер журн. 2017;4:20-26.
Коваленко ВМ. Коморбідність і шляхи раціональної фармакотерапії в ревматології. Укр ревматол журн. 2014;2:12-13.
Несен АО, Чернишов ВА, Грунченко ММ та ін. Коморбідність при хронічних неінфекційних захворюваннях у пацієнтів стаціонару з високим кардіоваскулярним ризиком. Укр тер журн. 2015;4:47-55.
Опарин АА, Опарин АГ, Ахвледиани ГГ. Роль вегетативной нервной системы в механизме формирования коморбидности гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и бронхиальной астмы. Сучасна гастроентерологія. 2017;5:43-47.
Фадеенко ГД, Гриднев АЕ. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: пищеводные и внепищеводные проявления и коморбидность. К., 2014:367.
Фадєєнко ГД, Несен АО. Коморбідність та інтегративна роль терапії внутрішніх хвороб. Укр тер журн. 2015;2:7-15.
Фадєєнко ГД, Несен АО, Крахмалова ОО. Ізмайлова ОВ. Поєднання гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та ішемічної хвороби серця: неінвазивний спосіб діагностики. Укр тер журн. 2017;4:59-67.
Fry A, Littlejohns TJ, Sudlow C et al. Comparison of sociodemographic and health-related characteristics of UK Biobank participants with those of the general population. Am J Epidemiol. 2017;186:1026-1034.
Gallacher KI, McQueenie R, Nicholl B et al. Risk factors and mortality associated with multimorbidity in people with stroke or transient ischaemic attack: a study of 8,751 UK Biobank participants. J Comorbidity. 2018;8(1):1-8
Koroukian SM, Schiltz NK, Warner DF et al. Multimorbidity: constellations of conditions across subgroups of midlife and older individuals, and related Medicare expenditures. J Comorbidity. 2017;7(1):33-43
Maartje J, van der Aa JR, van den Broeke K et al. Patients with multimorbidity and their experiences with the healthcare process: a scoping review. J Comorbidity. 2017;7(1):11-21.
Nesen АO, Babenko OV, Grunchenko MN, Shkapo VL. The possibilities of prediction and prevention of comorbidity of cardiovascular disease and type 2 diabetes mellitus in a population of persons with high cardiovascular risk. Ukr J Cardiol. 2016;3:262.
Nunes BP, Flores TR, Mielke GI et al. Multimorbidity and mortality in older adults: a systematic review and meta-analysis. Arch Gerontol Geriatr. 2016;67:130-138.
Sampalli T, Dickson R, Hayden J et al. Meeting the needs of a complex population: a functional health — and patient-centered approach to managing multimorbidity. J Comorbidity. 2016;6(2):76-84.
Shkapo VL, Nesen АА, Babenko OV et al. The influence of cardiovascular complications on the quality of life of patients with comorbid pathology. Cardiology of Uzbekistan. 2016;2:372.
Zulman DM, Asch SM, Martins SB et al. Quality of care for patients with multiple chronic conditions: the role of comorbidity interrelatedness. J Gen Intern Med. 2014;29(3):529-537.
