Пробіотики в комплексі ерадикаційної терапії Helicobacter pylori: ефективність, можливості профілактики ускладнень

Анотація

Мета — оцінити ефективність і безпечність комплексної ерадикаційної терапії Helicobacter рylori із застосуванням Saccharomyces boulardii («Есбуларді™»), а також визначити вплив лікування на кишковий мікробіом і роль пробіотика в профілактиці дисбіозу.

Матеріали та методи. Проведено мультицентрове проспективне рандомізоване контрольоване порівняльне дослідження в паралельних групах. Під нашим спостереженням перебувало 78 пацієнтів із хронічним гастритом, асоційованим із інфекцією H. pylori, з наявністю ерозій слизової оболонки шлунка (СОШ) без попередніх епізодів ерадикації хелікобактерної інфекції. Серед пацієнтів було 40 чоловіків і 38 жінок віком від 26 до 53 років. Також обстежено 30 практично здорових осіб аналогічного віку (контрольна група). Для аналізу наявності H. pylori всім пацієнтам проводили ¹³С‑уреазний дихальний тест. До та після терапії оцінювали зміни кишкового мікробіому за даними водневого дихального тесту для виявлення наявності синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР). До залучення в дослідження всім пацієнтам проводили фіброгастродуоденоскопію. Під час ендоскопії проводили біопсію СОШ для підтвердження діагнозу хронічного гастриту. Із 78 пацієнтів рандомізовано 62, яких розділили на дві групи: 30 пацієнтів отримували квадротерапію для ерадикації H. pylori (амоксицилін, кларитроміцин протягом 14 днів, інгібітор протонної помпи, препарат вісмуту) у дозуванні, що відповідає рекомендаціям Маастрихт VI. Крім того, хворі отримували пробіотик «Есбуларді™» (Saccharomyces boulardii) компанії «Біхелс» (Україна), 32 хворих — лише стандартну ерадикаційну терапію (група порівняння).

Результати. До лікування клінічна, ендоскопічна й морфологічна картина хронічного гастриту у хворих обох груп не відрізнялась. У пацієнтів із H. pylori ‑асоційованим хронічним гастритом з ерозіями СОШ до лікування домінували скарги на епігастральний біль і вияви органічної диспепсії (постпрандіальний дистрес‑синдром) з наявністю поодиноких ерозій в антральному відділі шлунка, збільшенням кількості прозапальних клітин у СОШ, атрофією залоз та вогнищевою метаплазією. Використання «­Есбуларді™» у комплексній ерадикаційній терапії H. pylori дало змогу поліпшити переносність курсу лікування та підвищити його ефективність. У групі хворих, які приймали «Есбуларді™», лікування завершили всі пацієнти, тоді як у групі порівняння — лише 28 (87,5%). Ефективність лікування в основній групі становила 86,7%, у групі порівняння — 78,2% (p<0,05). Використання «Есбуларді™» суттєво впливало на симптоми органічної диспепсії у хворих з H. pylori‑асоційованим хронічним гастритом, мінімізація яких поліпшує переносність курсу ерадикації та клінічну картину захворювання. У групі хворих, які приймали «Есбуларді™», частота СНБР статистично значущо (p<0,05) знижувалася порівняно з показником до лікування (30,0 і 58,0% відповідно), тоді як у хворих, що отримували стандартну ерадикаційну терапію, — збільшувалась і перевищувала показник не лише основної групи, а й вихідний (59,4%).

Висновки. Використання «Есбуларді™» у комплексній терапії у хворих на H. pylori‑асоційований хронічний гастрит із наявністю ерозій СОШ було ефективним та безпечним, поліпшувало переносність лікування та підвищувало рівень ерадикації інфекції. Застосування «Есбуларді™» знижувало частоту й інтенсивність СНБР, що запобігало розвитку уражень кишечника.