Фенотиповий вік та кардіометаболічні чинники в пацієнтів із метаболічно асоційованою стеатотичною хворобою печінки

Анотація

Мета — вивчити зв’язок між кардіометаболічними чинниками ризику (КМЧР) розвитку метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП), фенотиповим віком (ФВ), дельтою віку (ΔВ) і кардіометаболічними показниками в пацієнтів із МАСХП.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 96 пацієнтів із МАСХП із низьким або помірним ризиком розвитку фіброзу (середній вік — 50,2 (42,1; 57,2) року; 44,8% жінок) і 17 здорових дорослих відповідної статі як контрольна група (середній вік — 25,0 (23,7; 27,1) років), обстежених у 2022—2024 рр. Розраховували ФВ і ΔВ за формулою M. Levine та співавт. (2018). У всіх пацієнтів визначали холестерин ліпопротеїнів невисокої густини (ХС‑не‑ЛПВГ), тригліцеридно‑глюкозний індекс (TyG), індекс атерогенності плазми (AIP), метаболічну оцінку інсулінорезистентності (METS‑IR), продукт накопичення ліпідів (LAP) і кардіометаболічний індекс (CMI).

Результати. Пацієнти з МАСХП мали значно вищі календарний вік і ФВ порівняно з контрольною групою (p<0,05), але не виявлено істотної різниці за ΔВ. У пацієнтів із МАСХП ФВ продемонстрував значний зв’язок з обводом талії (ОТ) (p=0,027), рівнем вісцерального жиру (p=0,0001), систолічним артеріальним тиском (АТ) (p=0,010), глікозильованим гемоглобіном (HbA1c) (p=0,025), HOMA‑IR (p=0,001) та FIB‑4 (p=0,0001), ΔВ — із відсотком скелетних м’язів (p=0,034), рівнем вісцерального жиру (p=0,009), систолічним (p=0,019) і діастолічним AT (p=0,003), холестерином ліпопротеїнів високої густини (ХС‑ЛПВГ) (p=0,025), сечовою кислотою (p=0,005), індексом TyG (p=0,014), AIP (p=0,022). Поширеність артеріальної гіпертензії серед пацієнтів із МАСХП становила 95,8%, а підвищеної величини співвідношення обводу талії і стегон та/або індексу маси тіла — 91,7%. Аналіз підгруп на основі низьких рівнів ХС‑ЛПВГ виявив відмінності за величиною ОТ (p=0,040), рівнем HbA1c (p=0,023), креатиніну (p=0,028), ХС‑не‑ЛПВГ (p=0,028). Пацієнти з підвищеним рівнем тригліцеридів суттєво відрізнялися (p<0,05) за діастолічним AT, вмістом аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, HOMA‑IR, ХС‑не‑ЛПВГ, величиною індексів TyG, AIP, METS‑IR, LAP та CMI. Пацієнти з 4—5 КМЧР (n=40) мали значно вищий ФВ порівняно з пацієнтами з 1—3 КМЧР (p=0,045) і продемонстрували значні відмінності (p<0,05) за HOMA‑IR, рівнем загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів дуже низької густини, загального білка, ХС‑не‑ЛПВГ, величиною індексів TyG, AIP, METS‑IR, LAP та CMI.

Висновки. У пацієнтів із МАСХП вищий ФВ пов’язаний із підвищеним ризиком фіброзу. У пацієнтів з МАСХП та прискореною ΔВ особливу увагу слід приділяти моніторингу антропометричного статусу, АТ, ХС‑ЛПВГ, рівня сечової кислоти, індексу TyG і AIP. Артеріальна гіпертензія, найпоширеніший КМФР при МАСХП, свідчить про потребу в індексах на основі АТ. Наявність 4—5 КМЧР пов’язана з вищим ФВ.