Патогенетична роль мітохондрій при гострому панкреатиті. Огляд

Анотація

Гострий панкреатит — серйозна медична проблема з високим показником смертності, особливо при тяжких формах (20 — 30%), яка при розвитку поліорганної недостатності може перевищувати 50%. Така висока летальність свідчить про нагальну потребу в поглибленому дослідженні патогенетичних механізмів для визначення нових терапевтичних мішеней і розробки ефективніших методів лікування. У цьому контексті мітохондріальна дисфункція, яку визнано одним із ключових ініціювальних чинників ушкодження клітин підшлункової залози й розвитку системної запальної відповіді, становить особливий інтерес та є актуальним напрямом сучасних досліджень.

Мета — проаналізувати та узагальнити сучасні дані щодо патогенетичної ролі мітохондріальної дисфункції в розвитку гострого панкреатиту, зокрема її вплив на клітинний гомеостаз, окисний стрес, програмовану клітинну смерть і розвиток системної запальної відповіді.

Матеріали та методи. Стаття є оглядом наукової літератури, присвяченої патогенезу гострого панкреатиту та ролі мітохондріальної дисфункції. Проведено аналіз публікацій із міжнародних наукових баз даних PubMed, Scopus, Web of Science щодо ключових механізмів, пов’язаних із мітохондріями при гострому панкреатиті (порушення енергетичного гомеостазу, окисний стрес, кальцієва дисрегуляція, активація апоптозу та формування мітохондріальних пор перехідної проникності).

Результати. Аналіз показав, що мітохондріальна дисфункція є одним з найбільш ранніх та критичних патогенетичних механізмів при гострому панкреатиті, що ініціюється вже на початкових етапах захворювання в ацинарних клітинах підшлункової залози. Ключові виявлені порушення — зниження продукції АТФ унаслідок пошкодження дихального ланцюга, надмірне утворення активних форм кисню та розвиток окисного стресу, порушення кальцієвого гомеостазу, що спричиняє цитотоксичність, активацію мітохондріального шляху апоптозу через вивільнення проапоптотичних факторів і формування мітохондріальних пор перехідної проникності, що призводить до втрати потенціалу мембрани й клітинної загибелі. Показано, що пошкоджені мітохондрії та їхні компоненти (DAMPs) вивільняються в кровотік, підсилюючи системну запальну відповідь і спричиняючи розвиток поліорганної недостатності.

Висновки. Мітохондріальна дисфункція є центральною ланкою в патогенезі гострого панкреатиту, що відіграє ключову роль у локальному пошкодженні підшлункової залози та розвитку системних ускладнень. Розуміння цих механізмів відкриває перспективи для розробки терапевтичних стратегій, спрямованих на захист і відновлення мітохондріальної функції для поліпшення результатів лікування пацієнтів із гострим панкреатитом.