Вплив психотравмувальних чинників воєнного періоду на стан кишкової мікробіоти та епітеліальну проникність кишечника у пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки

Анотація

-

Мета — визначити асоціацію між ступенем порушення цілісності епітеліального бар’єра кишечника за рівнем зонуліну, станом кишкової мікробіоти та біомаркерами стресу у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) в умовах воєнного часу.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 88 хворих на НАЖХП із метаболічними порушеннями, з них 57 під час воєнних дій (основна група), 31 — у довоєнний період (група порівняння). Проведено оцінку антропометричних параметрів, показників функціонального стану печінки, вуглеводного обміну та ліпідного метаболізму загальноприйнятими методами. Вміст у сироватці крові гормонів хронічного стресу — мозкового нейротрофічного фактора, пролактину, дегідроепіандростерон‑сульфату й маркера епітеліальної проникності зонуліну визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу. Визначення відносного складу основних філотипів кишкової мікробіоти проводили методом кількісної полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу (qRT‑PCR) із використанням універсальних праймерів для гена 16S рРНК і таксон‑специфічних праймерів («Thermo Fisher Scientific»). Статистичну обробкуу даних виконували за допомогою пакета статистичних програм SPSS 17.0.

Результати. У хворих на НАЖХП, обстежених як у довоєнний період, так і під час війни зареєстрували статистично значуще підвищення рівня зонуліну. У хворих, обстежених до початку бойових дій, концентрація зонуліну перевищувала референтні значення майже в 2,6 разу. Після початку війни зафіксували показники зонуліну, вищі в 3,7 разу порівняно з групою здорових осіб та в 1,5 разу порівняно з групою хворих на НАЖХП, обстежених у довоєнний період. В основній групі виявлено статистично значуще підвищення концентрації зонуліну у хворих з ожирінням порівняно з пацієнтами з нормальною та надлишковою масою тіла. При зіставленні рівнів зонуліну з основними філами кишкової мікробіоти виявлена пряма кореляційна залежність середнього ступеня з вмістом Firmicutes у групі хворих на НАЖХП, обстежених під час воєнних дій. У групі порівняння встановлена аналогічна кореляційна залежність, але меншого ступеня. Взаємозв’язку рівня зонуліну з іншими бактеріальними філами в обох групах не виявлено. Установлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем пролактину та вмістом зонуліну у хворих на НАЖХП основної групи, що свідчить, що пролактин може негативно впливати на кишкову проникність, стимулювати активацію метаболічних розладів та запалення і призводити до прогресування захворювання. Максимальне підвищення вмісту зонуліну відзначене при стеатозі високих градацій. Рівень зонуліну як на початкових (F0‑F2), так і на просунутих стадіях (F3‑F4) фіброзу печінкової тканини був порівнянним в обох обстежених групах незалежно від ступеня фіброзу.

Висновки. У хворих на НАЖХП, які зазнали впливу несприятливих чинників воєнного часу, виявлено статистично значуще підвищення рівня зонуліну в 1,5 разу порівняно з групою хворих, обстежених у довоєнний період. Підвищення кишкової проникності спостерігалося у хворих на НАЖХП основної групи з ожирінням, супроводжувалось високою активністю вісцеральної жирової тканини, підвищенням ступеня стеатозу. Стресові гормони, зокрема пролактин, можуть негативно впливати на зміни кишкової мікробіоти та кишкову проникність, стимулювати активацію метаболічних розладів та запалення і призводити до прогресування НАЖХП.