Класифікація хронічних гастритів і гастропатій та стратегія ведення хворих згідно консенсусу RE.GA.IN. Огляд

Анотація

Останні десятиліття ознаменувалися кількома важливими віхами у вивченні гастритів. Отримано нові епідеміологічні звіти, особливо з країн із високою захворюваністю на рак шлунка, інфекцію H. pylori визнано найважливішою причиною гастриту, тому її було внесено до списку першорядних інфекційних онкогенних агентів. Розроблені клінічні стратегії виявлення та ерадикації H. pylori‑інфекції, установлено раніше не підозрювану клініко‑патологічну значущість шлункової мікробіоти. Надзвичайний прогрес спостерігається в технології езофагогастродуоденоскопії. У клінічну практику впроваджено гістологічне визначення гастриту з погляду «стадії» (тобто стратифікації ризику раку шлунка). Окрім Сіднейської та Х’юстонської класифікації гастритів, на особливу увагу заслуговують шість видань Маастрихтських консенсусів (1996—2022) і Кіотський глобальний консенсус, завдяки яким були досягнені домовленості в найбільш суперечливих питаннях щодо всього спектра гастритів з акцентом на H. pylori‑гастриті, на частку якого у світі припадає понад 90% від усіх форм гастриту. Справжня світова ініціатива гастриту (Real‑world Gastritis Initiative, RE.GA.IN) знаменує собою наступний крок до кращого розуміння різних станів шлунка. Консенсус RE.GA.IN завершився у Венеції в листопаді 2022 року після 8 міс інтенсивних глобальних наукових міркувань. Метою RE.GA.IN був критичний перегляд, оновлення, обмін та досягнення консенсусу щодо сучасних наукових знань про запальні ураження шлунка. Він містить вісім розділів клініко‑патологічних тем, кожна з яких складається з преамбули, яка коротко представляє наступні твердження, та відповідних пояснювальних текстів. Для кожного твердження наведено рівень доказовості (оцінений відповідно до попередньо визначеної 4‑рівневої шкали) та силу рекомендацій згідно із системою GRADE. У консенсусі розглянуто такі теми: 1) визначення та питання класифікації гастритів, 2) спектр гелікобактерного гастриту, 3) ключова діагностика гелікобактерного гастриту, 4) H. pylori‑гастрит: клінічні результати, 5) автоімунний гастрит, 6) гастрити низької поширеності, 7) гастрит і шлункова мікробіота, 8) епідеміологія гастриту та супутніх передпухлинних і неопластичних уражень. Таким чином, були розглянуті найбільш суперечливі аспекти гастритів та об’єднані знання, щоб використовувати орієнтовані на пацієнта доказові дані для допомоги лікарям у клінічній практиці.