Вплив тауроурсодеоксихолевої кислоти на показники кардіометаболічного здоров’я у пацієнтів з метаболічно- асоційованою стеатотичною хворобою печінки

Анотація

Мета — оцінити ефективність терапії тауроурсодеоксихолевою кислотою (ТУДХК) для поліпшення кардіометаболічного здоров’я (метаболічного статусу) та зниження віку появи вік‑асоційованих захворювань (темпу старіння) у пацієнтів із метаболічно‑асоційованою стеатотичною хворобою печінки (МАСХП) залежно від віку, наявності ожиріння та переддіабету.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 30 пацієнтів із МАСХП віком 54,0 [51,0; 59,0] роки, серед них переважали чоловіки (70,0%). Контрольну групу утворено з 20 здорових осіб, реципрокних за віком і статтю. Як лікування пацієнти приймали ТУДХК (дієтична добавка «De‑Таура») у дозі 250 мг тричі  на добу впродовж 3 міс на тлі стандартної терапії супутніх захворювань. Оцінювали антропометричні показники, біохімічний профіль, прозапальний статус за рівнівем С‑реактивного білка, фактора некроза пухлин α, темп старіння за вмістом 5‑метилцитозину (5‑mС) і довжиною теломер (ДТ).

Результати. Після лікування в усіх пацієнтів зареєстрували статистично значуще зменшення обводу талії (ОТ) (p=0,001), рівня лужної фосфатази (ЛФ) (p<0,001), сечовини (p<0,001), індекс фіброзу печінки FIB‑4 (p=0,023), 5‑mC (p=0,006) та збільшення ДТ в крові (p=0,005). У пацієнтів віком < 50 років виявлено статистично значущі відмінності щодо значень до лікування за обводом стегон (p=0,043), вмістом ЛФ (p=0,046) і сечовини (p=0,027), у пацієнтів віком ≥ 50 років — за ОТ (p=0,003), рівнем ЛФ (p=0,004), тригліцеридів (p=0,049), холестерину ліпопротеїнів дуже низької густини (p=0,049), сечовини (p=0,003), FIB‑4 (p=0,005), 5‑mС (p=0,014) і ДТ (p=0,011). У пацієнтів без ОЖ проведене лікування сприяло статистично значущому зниженню рівнів ОТ (p=0,018), аспартатамінотрансферази (p=0,036), ЛФ (p=0,011), сечовини (p=0,012) та збільшенню ДТ (p=0,028). У пацієнтів з ожирінням лікування сприяло суттєвому зменшенню ОТ (p=0,017), вмісту ЛФ (p=0,021), сечовини (p=0,013) та 5‑mС (p=0,028). У пацієнтів із нормоглікемією зареєстровано статистично значущі зміни ОТ (p=0,005), рівня ЛФ (p=0,003), сечовини (p=0,002), FIB‑4 (p=0,039), 5‑mC (p=0,037) і ДТ (p=0,012), у пацієнтів із переддіабетом — ОТ (p=0,08), вмісту ЛФ (p=0,046), глюкози (p=0,018) та 5‑mC (p=0,08). У всіх групах виявлено статистично значуще зниження частоти застою жовчі за результатами ультразвукового дослідження (p<0,05).

Висновки. Застосування ТУДХК у пацієнтів із МАСХП продемонструвало позитивний ефект на метаболічний статус і темп старіння (зменшення ОТ, рівня ЛФ, сечовини, FIB‑4, 5‑mC, збільшення ДТ). Виявлені зміни у групах пацієнтів свідчать про можливість індивідуалізації терапії для поліпшення результатів лікування. Терапія ТУДХК може бути ефективним інструментом для поліпшення метаболічного статусу та уповільнення старіння у пацієнтів із МАСХП.