Оптимізація алгоритму вибору методу фундоплікації при хірургічному лікуванні хворих із грижами стравохідного отвору діафрагми

Анотація

Мета — оцінити ефективність діагностичного алгоритму з використанням мультидетекторної комп’ютерної томографії (МДКТ) для вибору методики фундоплікації порівняно із традиційними методами діагностики.

Матеріали та методи. Із серпня 2022 р. до лютого 2025 р. проведено ретроспективне контрольоване рандомізоване дослідження, спрямоване на зниження ризику післяопераційних ускладнень і рецидивів грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) шляхом оптимізації хірургічної тактики. У дослідження було залучено 162 пацієнтів зі верифікованою ГСОД та ендоскопічно підтвердженою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Пацієнтів розподілили на дві групи: група 1 (n=87) — вибір методики фундо­плікації здійснював емпірично хірург, група 2 (n=75) — вибір методу операції проведено із застосуванням алгоритму з МДКТ. Критерії залучення: вік 18—75 років, верифікований діагноз ГСОД, відсутність тяжких супутніх захворювань, які можуть вплинути на результати операції. Використовували шкалу оцінки ризику, що враховувала виразність рефлюксу, тип грижі, наявність ерозивного езофагіту, залізодефіцитної анемії та метаплазії Барретта. Оцінку ефективності хірургічного втручання проводили за такими критеріями: тривалість операції, частота післяопераційних ускладнень за шкалою Clavien‑Dindo, динаміка функціонального стану пацієнтів за шкалою Ogilvie, частота рецидивів грижі через 1 рік, потреба в інгібіторах протонної помпи в післяопераційний період.

Результати. Використання алгоритму з МДКТ статистично значущо вплинуло на вибір методики фундо­плікації: у групі 2 частіше застосовували передню часткову фундоплікацію (Дор, 180°) — у 68,0 та 44,8% випадках відповідно (p=0,005), тоді як у групі 1 — повну фундоплікацію за Ніссеном (33,3 і 13,3%; p=0,005). У групі 2 тривалість операції була статистично значущо меншою ((111,31±28,2) та (123,13±23,23) хв; p=0,004), частота післяопераційних ускладнень за шкалою Clavien‑Dindo >2 — нижчою (12,0 та 24,1%; p=0,047), стан пацієнтів за шкалою Ogilvie — кращим, як через 3 міс (1,13±0,29 і 1,24±0,24; p=0,008), так і через 1 рік (1,04±0,26 та 1,18±0,27; p=0,001), частота рецидивів грижі через 1 рік — удвічі нижчою (9,3 і 21,8%; p=0,031), потреба в інгібіторах протонної помпи через рік після операції — значно меншою (29,3 та 50,6%; p=0,006), що свідчить про кращий антирефлюксний ефект.

Висновки. Застосування алгоритму з МДКТ для вибору методики лапароскопічної фундоплікації дає змогу зменшити тривалість оперативного втручання, знизити частоту післяопераційних ускладнень і рецидивів грижі, а також зменшити потребу в тривалій антисекреторній терапії, сприяє індивідуалізації вибору операції, що позитивно впливає на віддалені результати лікування.