Клінічний досвід застосування біциклолу при стеатогепатиті метаболічного та метаболічно-алкогольного генезу

Анотація

Мета — оцінити клінічну ефективність застосування біциклолу при стеатогепатиті метаболічного та метаболічно‑алкогольного генезу на підставі даних лабораторно‑інструментальних досліджень.

Матеріали та методи. У відкритому порівняльному дослідженні взяли участь 60 амбулаторних пацієнтів європеоїдної раси, з них 38 чоловіків і 22 жінки. Середній вік пацієнтів — (49,5±8,1) року. Пацієнтів розподілили на групи. В першу групу було залучено 34 пацієнти з метаболічно‑асоційованою стеатотичною хворобою печінки, у другу — 26 пацієнтів із метаболічною алкоголь‑асоційованою хворобою печінки. Групи були порівнянними за співвідношенням статей і віком. Діагнози встановлювали за сучасними рекомендаціями. Пацієнти обох груп протягом 12 тиж отримували біциклол внутрішньо в дозі 25 мг (1 таблетка) тричі на день за 2 год після їди. Лабораторно‑інструментальні показники оцінювали до початку лікування та наприкінці спостереження. Статистичну обробку одержаних результатів проводили методами варіаційної статистики за допомогою програми Microsoft Excel.

Результати. Застосування біциклолу продемонструвало позитивну динаміку в обох групах. Зареєстрували усунення цитолітичного синдрому у вигляді зниження активності печінкових трансфераз (відповідно в 1‑й та 2‑й групі p <0,01 та p <0,05), зменшення виразності внутрішньопечінкового холестазу, відсутності порушень пігментного обміну, стабілізацію рівня холестерину, тригліцеридів і глюкози. Терапія біциклолом сприяла зниженню первинно підвищеного рівня феритину в пацієнтів із метаболічно‑асоційованою стеатотичною хворобою печінки майже вдвічі (p <0,01), у пацієнтів із метаболічною алкоголь‑асоційованою хворобою печінки — в 1,5 разу (p <0,01). В обох групах зареєстрували зменшення розмірів печінки, позитивні зміни показників стеатозу та фіброзу печінки.

Висновки. Біциклол завдяки комплексному механізму дії є доцільним для застосування при стеатогепатиті метаболічного та метаболічно‑алкогольного генезу. Біциклол сприяє поліпшенню лабораторно‑інструментальних показників, зокрема знижує активність цитолітичних і холестатичних процесів у печінці, стабілізує ліпідний та вуглеводний обмін, значно зменшує вияви фероптозу, позитивно впливає на сонографічні показники, що відображують ступінь виразності стеатозу та фіброзу печінки. Препарат демонструє сприятливий профіль переносності та безпечності.