Зонулін — ефективний біомаркер для діагностики уражень кишечника у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки при COVID-19

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2024-3-31

Ключові слова:

неалкогольна жирова хвороба печінки, ураження кишечника, COVID‑19, зонулін, кальпротектин

Анотація

Вірус SARS‑CoV‑2 атакує переважно дихальну систему, також може вражати кілька органів, зокрема спричинити шлунково‑кишкові симптоми, такі як блювання, діарея або біль у животі на ранніх стадіях захворювання. Кишкова дисфункція призводить до зміни кишкових мікроорганізмів і збільшення вмісту запальних цитокінів. Порушення функції печінки також відносно часто трапляються в пацієнтів із коронавірусною хворобою — 2019 (COVID‑19).

Мета — дослідити ефективність зонуліну для визначення ураження кишечника у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки при СОVID‑19.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 76 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), у яких на амбулаторному етапі спостереження після перенесеної СОVID‑19 були скарги на порушення з боку кишечника. З анамнезу виявлено, що всі обстежені пацієнти мали підтверджений діагноз інфікування вірусом SARS‑CoV‑2. Усі хворі мали переважно легкий перебіг СОVID‑19, що не потребувало госпіталізації. Хворих на НАЖХП розділено на дві групи залежно від порушення акту дефекації: група І — 36 хворих, у яких після гострої респіраторної інфекції, спричиненої вірусом SARS‑CoV‑2, виник­ла періодична діарея (у середньому — через (38,7±5,2) дня після негативного результату ПЛР на вірус SARS‑CoV‑2); група ІІ — 40 хворих із запорами, які почали турбувати в середньому через (86,9±7,4) дня після негативного результату ПЛР. У контрольну групу було залучено 20 практично здорових осіб. У сироватці крові та калі методом імуноферментного аналізу проводили визначення рівня зонуліну. Проведено посів калу для оцінки кількісного та якісного складу мікрофлори товстої кишки.

Результати. При антропометричному дослідженні частіше у хворих обох груп виявляли надмірну масу тіла та ожиріння І ступеня: у хворих групи І найчастіше (38,9%) діагностували надмірну масу тіла, у пацієнтів групи ІІ — ожиріння І ступеня (35,0%). При мікробіологічному дослідженні калу в обох групах зареєстровано зменшення кількості біфідобактерій і лактобактерій, а також Enterococcus та E. coli з нормальними ферментативними властивостями. У хворих групи І статистично значущо (р <0,05) частіше виявляли Citrobacter і Staphylococcus у підвищеній концентрації у фекаліях, тоді як у хворих групи ІІ — Enterobacter, Klebsiella та Clostridium (р <0,05). Виразні зміни встановлено при аналізі рівня зонуліну як у сироватці крові, так і в калі у хворих на НАЖХП після COVID‑19. Вміст зонуліну в сироватці крові пацієнтів групи І збільшився в 6,5 разу, у пацієнтів групи ІІ — у 8,6 разу (р <0,001). Також виявлено збільшення концентрації зонуліну в калі — в 7,5 та 9,7 разу відповідно (р <0,001). Установлено зв’язок між рівнем зонуліну як у сироватці крові, так і в калі та зменшенням кількості біфідобактерій і лактобактерій у фекаліях у хворих обох груп, сильну кореляційну залежність — між кількістю Enterobacter, Klebsiella та Clostridium та середньої сили — між кількістю Staphylococcus у калі у хворих групи ІІ, а також між кількістю Staphylococcus та Citrobacter — у хворих групи І. Рівень зонуліну (як у сироватці крові, так і в калі) прямо пропорційно залежав від зміни індексу маси тіла: від надмірної маси тіла у пацієнтів групи І та від ожиріння І ступеня у хворих групи ІІ.

Висновки. У хворих на НАЖХП після COVID‑19 при ураженні кишечника виявлено зміни в кількісному та якісному складі мікрофлори товстої кишки, зокрема зменшення кількості біфідобактерій і лактобактерій, а також збільшення вмісту Staphylococcus та Citrobacter у калі у хворих із переважанням діареї та Enterobacter, Klebsiella й Clostridium у хворих із переважанням запорів. Зареєстровано збільшення рівня зонуліну в сироватці крові та калі у хворих на НАЖХП після COVID‑19. Більше відхилення від норми встановлено в пацієнтів зі скаргами на запори. Установлено прямо пропорційну залежність між рівнем зонуліну в сироватці крові та калі й зміною кількісного та якісного складу мікрофлори товстої кишки, а також збільшенням індексу маси тіла у хворих на НАЖХП після COVID‑19.

 

Біографії авторів

А. В. Стегура, Ужгородський національний університет

аспірант кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Є. С. Сірчак, Ужгородський національний університет

д. мед. н., проф., зав. кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Посилання

Di Ciaula A, Baj J, Garruti G, Celano G, De Angelis M, Wang HH, Di Palo DM, Bonfrate L, Wang DQ, Portincasa P. Liver Steatosis, Gut-Liver Axis, Microbiome and Environmental Factors. A Never-Ending Bidirectional Cross-Talk. J Clin Med. 2020 Aug 14;9(8):2648. http://doi.org/10.3390/jcm9082648. PMID: 32823983; PMCID: PMC7465294.

European Association for the Study of the Liver (EASL); European Association for the Study of Diabetes (EASD); European Association for the Study of Obesity (EASO). EASL-EASD-EASO Clinical Practice Guidelines for the management of non-alcoholic fatty liver disease. J Hepatol. 2016 Jun;64(6):1388-402. http://doi.org/10.1016/j.jhep.2015.11.004. Epub 2016 Apr 7. PMID: 27062661.

Fasano A. All disease begins in the (leaky) gut: role of zonulin-mediated gut permeability in the pathogenesis of some chronic inflammatory diseases. F1000Res. 2020 Jan 31;9:F1000 Faculty Rev-69. http://doi.org/10.12688/f1000research.20510.1. PMID: 32051759; PMCID: PMC6996528.

Li P, Liu Y, Cheng Z, Yu X, Li Y. COVID-19-associated liver injury: Clinical characteristics, pathophysiological mechanisms and treatment management. Biomed Pharmacother. 2022 Oct;154:113568. http://doi.org/10.1016/j.biopha.2022.113568. Epub 2022 Aug 17. PMID: 36029543; PMCID: PMC9381432.

Palomino-Kobayashi LA, Ymaña B, Ruiz J, Mayanga-Herrera A, Ugarte-Gil MF, Pons MJ. Zonulin, a marker of gut permeability, is associated with mortality in a cohort of hospitalised peruvian ­COVID‑19 patients. Front Cell Infect Microbiol. 2022;12:1000291. http://doi.org/10.3389/fcimb.2022.1000291.

Trottein F, Sokol H. Potential causes and consequences of gastrointestinal disorders during a SARS‑CoV‑2 infection. Cell Rep. 2020 Jul 21;32(3):107915.

Ural DA. Zonulin as a noninvasive selected biomarker of gut barrier function identify and debug calves suffering from diarrhea. International Journal of Veterinary and Animal. 2022;5(3):159-61. http://doi.org/10.5281/zenodo.7455175.

Villapol S. Gastrointestinal symptoms associated with ­COVID‑19: impact on the gut microbiome. Translational Research. 2020;5(226):57-69. https://doi.org/10.1016/j.trsl.2020.08.004.

WHO: Global Database on Body Mass Index. Available from: http://apps.who.int/bmi/index.jsp?introPage=intro_3.html.

Yonker LM, Gilboa T, Ogata AF, et al. Multisystem inflammatory syndrome in children is driven by zonulin-dependent loss of gut mucosal barrier. J Clin Invest. 2021;131(14):e149633. https://doi.org/10.1172/JCI149633.

Zak-Golab A, Kocelak P, Aptekorz M. Gut microbiota, microinflammation, metabolic profile, and zonulin concentration in obese and normal weight subjects. International Journal of Endocrinology. 2013:Article ID 674106. http://dx.doi.org/10.1155/2013/674106.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-19

Номер

Розділ

Конкурс наукових робіт молодих вчених