Вплив хронічного стресу воєнного часу на перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки

Анотація

Мета — проаналізувати рівень гормонів хронічного стресу у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), які зазнали впливу психогенних чинників воєнного часу.

Матеріали та методи. Обстежено 88 хворих на НАЖХП, із них 38 у довоєнний період (група порівняння), 50 пацієнтів перебували під впливом стресу під час воєнних дій (основна група), а також 20 практично здорових осіб (контрольна група). Групи хворих були порівнянні за віковими показниками. В основ­ній групі було 28 чоловіків і 22 жінки, у групі порівняння — відповідно 17 та 21. Середній вік обстежених основної групи — (51,6±7,7) року, групи порівняння — (51,8±8,1) року. Проведено дослідження трофологічного статусу пацієнтів за допомогою вагів‑монітору складу тіла Omron BF‑511, визначення гормонів хронічного стресу твердофазним імуноферментним аналізом.

Результати. При оцінюванні рівнів біохімічних маркерів хронічного стресу у хворих на НАЖХП під час війни зареєстровано виразну гіперпролактинемію порівняно як з контрольною групою, так і з хворими на НАЖХП, обстеженими в довоєнний період. Виявлено залежність рівня гормонів стресу від трофологічного статусу пацієнтів і статі. Установлено прямо пропорційний зв’язок між рівнем пролактину та індексом інсулінорезистентності, відсотком вісцеральної жирової тканини, вмістом тригліцеридів, а також слабку прямо пропорційну залежність між рівнем мозкового нейротрофічного фактора та індексом інсулінорезистентності, відсотком вісцеральної жирової тканини, вмістом тригліцеридів і С‑реактивного білка. Активність запального процесу залежала від рівня дигідроепіандростерону (ДГЕА), що підтверджує прямо пропорційний зв’язок між вмістом цього гормона, аланінамінотрансферази та С‑реактивного білка.

Висновки. Виявлена залежність рівня гормонів стресу від трофологічного статусу пацієнтів та статі. Рівень ДГЕА у хворих на НАЖХП з ожирінням і надлишковою масою тіла статистично значущо перевищував відповідні показники в групі з нормальним індексом маси тіла. У групі жінок із надлишковою масою тіла, які зазнали негативних наслідків воєнних дій, рівень ДГЕА статистично значущо перевищував відповідні показники в довоєнний період. Під впливом воєнних дій у хворих основної групи реакція на стрес супроводжувалася підвищенням рівня пролактину в чоловіків із нормальною та надлишковою масою тіла порівняно з показниками в довоєнний період. В основній групі в жінок із ожирінням рівень гіперпролактинемії статистично значущо перевищував відповідні показники в групах із нормальною та надлишковою масою тіла. Установлена кореляційна залежність між рівнями стресових гормонів та метаболічними чинниками свідчить про вплив хронічного стресу на основні патогенетичні механізми розвитку та прогресування НАЖХП в умовах війни.