Перехрест дисфункції жовчного міхура та синдрому подразненого кишечника: клініко-мікробіологічні особливості й терапевтичні можливості

Анотація

Мета — проаналізувати клініко‑мікробіологічні особливості у хворих із перехрестом дисфункції жовч­ного міхура (ДЖМ) та синдрому подразненого кишечника (СПК) й провести комплексну оцінку ефективності та безпечності застосування препарату урсодезоксихолевої кислоти («Урсіс^®») у цих пацієнтів.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 115 пацієнтів із перехрестом ДЖМ та СПК віком від 19 до 52 років. Серед них переважали жінки (62,6%). Усі хворі скаржились на абдомінальний біль, переважно без чіткої локалізації або у правому підребер’ї та по ходу товстого кишечника. Запор діагностовано у 83 (72,2%) пацієнтів, здуття живота — у 89 (77,4%). Тому для подальшого дослідження відібрано 62 пацієнтів із перехрестом ДЖМ та СПК, що мали абдомінальний біль, запор і метеоризм. Усі хворі протягом дослідження вели щоденник, в якому реєстрували частоту та характер випорожнення, виразність абдомінального болю, ступінь метеоризму. Усім пацієнтам до та після лікування проводили ультразвукове дослідження черевної порожнини, яке передбачало вивчення скорочувальної функції жовчного міхура, коефіцієнта спорожнення жовчного міхура, товщини та щільності його стінки і щільності жовчі. Проаналізовано зміни основних бактеріальних ентеротипів методом qRT‑PCR із використанням праймерів, орієнтованих на 16S рРНК. Вивчали Bacteroidetes, Firmicutes, Actinobacteria, а також вміст бактерій, що продукують бутират (Faecalibacterium prausnitzii та Akkermansia muciniphila) і метаногенів (Methanobrevibacter smithii та Methanosphaera stadmanae).

Результати. До лікування в усіх пацієнтів мали місце абдомінальний біль помірної інтенсивності ((6,9±0,7) бала) переважно без чіткої локалізації, запори з частотою випорожнення (1,4±0,5) разу на тиждень і метеоризм. У пацієнтів із перехрестом ДЖМ та СПК до лікування зареєстровано зміни скорочувальної функції жовчного міхура зі зменшенням коефіцієнта спорожнення, потовщення стінки жовч­ного міхура та підвищення її щільності та щільності жовчі, а також порушення кишкового мікробіому (збільшення кількості Firmicutes, Actinobacteria і метаногенних архей та зменшення вмісту Bacteroidetes і бактерій, що продукують бутират).

Висновки. Застосування препарату «Урсіс^®» у комплексній терапії хворих із перехрестом ДЖМ та СПК є ефективним і безпечним. Призначення препарату сприяло виразнішій позитивній динаміці (зменшенню інтенсивності абдомінального болю, нормалізації частоти випорожнення, зменшенню метеоризму та поліпшенню загального самопочуття), ніж у пацієнтів групи порівняння. Після лікування із застосуванням препарату «Урсіс^®» збільшувався коефіцієнт спорожнення жовчного міхура, зменшувалися товщина та щільність його стінки. Використання в комплексній терапії хворих із перехрестом ДЖМ та СПК препарату «Урсіс^®» сприяло поліпшенню кишкової флори: збільшенню кількості Bacteroidetes і бактерій, що продукують бутират (Faecalibacterium prausnitzii та Akkermansia muciniphila), і зменшенню вмісту метаногенів (Methanobrevibacter smithii та Methanosphaera stadmanae).