Показники функціонального стану печінки, ліпідного спектра крові у хворих на метаболічно-асоційовану стеатотичну хворобу печінки: сучасні підходи до комплексного лікування. Огляд

Анотація

Мета — вивчити динаміку показників функціонального стану печінки, ліпідного спектра крові, оцінити кардіоваскулярний ризик за шкалою SCORE‑2 (Systematic Coronary Risk Estimation 2) під впливом комплексного патогенетичного лікування виявлених порушень у хворих на метаболічно‑асоційовану стеатотичну хворобу печінки (МАСХП) у поєднанні з ожирінням.

Матеріали та методи. Обстежено 46 амбулаторних пацієнтів із діагнозом МАСХП: 29 (63,1%) чоловіків і 17 (36,9%) жінок віком 32—55 років. Пацієнтів розділили на дві групи. В основну групу залучено 19 (41,3%) осіб, які отримували аторвастатин по 20 мг/добу впродовж 90 днів, у групу порівняння — 27 (58,7%) хворих, яким, окрім аторвастатину призначали препарати урсодезоксихолевої кислоти: 250 мг (15 мг/кг маси тіла) упродовж 90 днів. Контрольну групу утворено із 12 здорових осіб відповідного віку. Антропометричним критерієм ожиріння був індекс Кетле. Фенотиповий варіант ожиріння визначали за величиною співвідношення обвід талії/обвід стегон. Серед хворих основної групи було 9 (47,4%) осіб із І ступенем ожиріння ((32,6±2,2) кг/м²), 6 (31,5%) — із ІІ ступенем ((35,8±3,6) кг/м²), 4 (21,1%) — із III ступенем ((40,0±2,1) кг/м²), у групі порівняння — 17 (62,9%), 6 (22,3%) та 4 (14,8%) пацієнти відповідно. Усі хворі отримували диференційоване харчування з розрахунком енергетичної цінності, норми білка (1,4—1,6 г), жиру (1,2—1,4 г), вуглеводів (2—3 г) на 1 кг ідеальної маси тіла та дозованого фізичного навантаження. Для оцінки показників функціонального стану печінки визначали: рівень загального білірубіну та його фракцій (прямий і непрямий), активність сироваткових амінотрансфераз, лужної фосфатази, вміст загального холестерину у сироватці крові, холестерину ліпопротеїнів високої, низької і дуже низької густини та тригліцеридів.

Результати. У більшості хворих на МАСХП виявлено статистично значуще (р <0,05) підвищення рівня прямого білірубіну в крові, активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, а також зміни ліпідного спектра крові. За індексом маси тіла більшість хворих мали вісцеральне ожиріння. Після курсу комбінованої терапії відзначено позитивну динаміку біохімічних показників крові (p <0,05): зниження рівня прямого білірубіну, печінкових трансаміназ, фосфатази в крові. Показники ліпідного спектра крові наближалися до нормальних показників (p <0,05). Додавання урсодезоксихолевої кислоти до статинотерапії сприяє статистично значущому зниженню загального серцево‑судинного ризику за шкалою SCORE‑2 порівняно з монотерапією аторвастатином. Усім пацієнтам рекомендовано продовжити курсове лікування (комбінація аторвастатину та урсодезоксихолевої кислоти) протягом 2—3 міс.

Висновки. Використання в комплексі лікування хворих на МАСХП та ожиріння комбінації препаратів статину та урсодезоксихолевої кислоти сприяє нормалізації функціонального стану печінки, показників ліпідного спектра крові, зниженню ступеня загального кардіоваскулярного ризику та досягненню клініко‑біохімічної ремісії патологічного процесу в печінці.