Роль біомаркерів запалення в пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом та супутньою артеріальною гіпертензією, можливості лікування

Анотація

Мета — оцінити та порівняти біомаркери запалення (фекальний кальпротектин, зонулін у сироватці крові) у пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом (НВК) і супутньою артеріальною гіпертензією (АГ) до та після застосування препарату месалазину («Пентаса», Ferring International Center, Швейцарія).

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 96 пацієнтів із НВК віком від 18 до 60 років. Пацієнтам проведено амбулаторне вимірювання артеріального тиску та виявлено АГ. Сформовано дві групи: група І — пацієнти з НВК та супутньою АГ (n=49; середній вік — (41,20±12,31) року, медіана — 38 років) та група ІІ — пацієнти з НВК без супутньої АГ (n=47; середній вік — (40,20±10,82) року, медіана — 41 рік). Усім пацієнтам проведено фізикальне обстеження. Діагноз НВК підтверджено гістологічно після виконання колоноскопії. Ендоскопічну оцінку тяжкості НВК проводили за Mayo ulcerative colitis system. Клінічно та ендоскопічно визначено легкий і середньотяжкий ступінь активності НВК. Проведено оцінку змін біомаркерів запалення (фекальний кальпротектин, зонулін у сироватці крові) в обох групах через 6 тиж застосування месалазину в дозі 5,0 г/добу (4,0 г per os та 1,0 г per rectum) порівняно з показником до лікування. За допомогою імуноферментного аналізу визначали рівень фекального кальпротектину (Bühlmann fCAL ІФА) і зонуліну в сироватці крові (IDK Zonulin ELISA, Immunodiagnostic AG, Німеччина). Статистичне опрацювання даних проводили з використанням пакета програм «Statistica 10».

Результати. Середній рівень фекального кальпротектину в групі І становив (367,05±148,23) мкг/г, у групі ІІ — (319,57±146,65) мкг/г. До та після лікування різниця між групами за цим показником була статистично незначущою (р=0,124 та р=0,263 відповідно). Середній показник зонуліну в сироватці крові в групі І становив (75,09±15,94) нг/мл, у групі ІІ — (65,98±11,40) нг/мл (p=0,0034). Показник зонуліну в сироватці крові після лікування в групі І був кращим, ніж у групі II (р=0,041). Сироватковий зонулін є високочутливим показником для оцінки кишкової проникності в пацієнтів із НВК і супутньою АГ.

Висновки. Застосування препарату «Пентаса» у пацієнтів із НВК є ефективним за рахунок активної протизапальної дії на патологічно змінені ділянки стінки кишечника. Визначення біомаркерів запалення, таких як фекальний кальпротектин і зонулін у сироватці крові, є безпечним, доступним і неінвазивним методом, який можна застосовувати для контролю лікування в пацієнтів із НВК та супутньою АГ. Препарат «Пентаса» можна використовувати у хворих як з ізольованим НВК, так і в поєднанні з АГ.