Вісь кишечник — печінка: шляхи збереження гомеостазу організму. Історичні аспекти та сучасний стан проблеми. Огляд літератури

Анотація

Між кишечником і печінкою існують тісні еволюційно сформовані анатомічні та функціональні зв’язки. Якщо особливості функціонування цих органів як компонентів системи травлення давно є об’єктом наукових досліджень, то їхню роль їх у підтриманні гомеостазу організму вивчають порівняно нещодавно. Особливо це стосується імунних аспектів взаємодїї печінки та кишечника. Слизова оболонка кишечника виконує не лише функцію механічного бар’єра, а й забезпечує імунну відповідь на патогени при збереженні толерантності до власної флори, що запобігає транслокації антигенів у внутрішнє сере­довище організму. У цьому аспекті особливий інтерес становить вивчення кишкового мікробіоценозу, оскільки останній відіграє важливу роль у підтриманні цілісності кишкового бар’єра, зменшенні бактеріальної транслокації, формуванні та модуляції активності місцевої імунної системи, має регуляторний вплив на метаболічні процеси організму. Зниження бар’єрної функції кишечника призводить до контакту транслокованих антигенів бактеріального генезу та інших ксенобіотиків зі структурами адаптативного імунітету та через портальний кровотік із лімфоїдними структурами печінки, запускає каскад запальних реакцій, як наслідок, це спричинює розвиток патологічних процесів гепатобіліарної зони та порушення обміну речовин. Розуміння цих процесів сприяє появі перспективних напрямів у профілактиці та лікуванні широкого спектра патологічних станів, наприклад, порушень харчової толерантності, деяких алергійних захворювань. В огляді узагальнено історичні аспекти та сучасні погляди щодо ролі осі кишечник — печінка в забезпеченні метаболічного й імунного гомеостазу організму, а також наведено дані щодо патологічних станів, які розвиваються при порушеннях функціонування цієї осі.