Мультидисциплінарний підхід до менеджменту педіатричних пацієнтів із синдромом подразненого кишечника. Огляд літератури

Анотація

Згідно з результатами глобального епідеміологічного дослідження Римської фундації, близько 40% населення планети мають скарги щодо певних розладів цереброінтестинальної взаємодії, із них однією з найпоширеніших скарг, зокрема в дітей, є синдром подразненого кишечника (СПК), характерними клінічними виявами якого є абдомінальний біль у поєднанні із порушенням частоти та/або консистенції випорожнень. У патогенезі виникненння СПК важливу роль відіграють порушення моторної, секреторної та бар’єрної функцій кишечника, феномен вісцеральної гіперчутливості, порушення якісного та кількісного складу мікробіоти, автономна дисфункція, психоемоційний дистрес тощо, але точні механізми формування цього розладу не з’ясовано. Відповідно до біопсихосоціальної моделі медицини виникнення СПК можна пояснити наслідком порушення взаємозв’язків на осі «кишечник — центральна нервова система», яке виникає в результаті взаємодії індивідуальних різнорівневих чинників ризику, а саме біологічних, психоемоційних і психосоціальних. Однак, незважачи на велику кількість наукових праць, присвячених вивченню ймовірних чинників ризику та патогенетичних механізмів розвитку СПК, нині відсутнє чітке розуміння їх комплексної взаємодії, особливо в дітей. У діагностиці СПК надзвичайно важливе значення має клінічне обстеження дитини, зокрема ретельний збір анамнезу з виявленням потенційних чинників ризику та протекції, а також оцінка психоемоційного стану дитини. З огляду на порівняно низьку ефективність лікарських препаратів та дієтичних інтервенцій менеджмент дітей із СПК має бути мультимодальним та передбачати використання нефармакологічних засобів, а саме когнітивно‑поведінкову терапію, системне сімейне консультування, релаксаційні методики тощо.