Кардіоміопатія як тяжке ускладнення цирозу печінки. Огляд основних патофізіологічних механізмів

Анотація

Серцева дисфункція, пов’язана із цирозом печінки за відсутності попередньої хвороби серця, є станом, відомим як циротична кардіоміопатія. Патогенні механізми, які спричиняють і підтримують порушення функції, структури, ритму та метаболізму в серці, недостатньо вивчено. Патогенез циротичної кардіо­міо­патії є багатофакторним, але в цілому складається з двох шляхів. Перший пов’язаний із цирозом та синтетичною печінковою недостатністю з аномальною структурою та функцією багатьох речовин (білки, ліпіди, гормони та вуглеводи, зокрема лектини). Другий шлях — через портальну гіпертензію, яка завжди супроводжує цироз печінки. Портальна гіпертензія є причиною бактеріальної транслокації, яка призводить до ендотоксемії, системного запалення, запального фенотипу (окисний стрес, клітинний апоптоз і запальна клітинна інфільтрація). Галектини здійснюють усі ці прозапальні механізми в різних тканинах і органах, зокрема в серці. Цитокіновий шторм, пов’язаний із запаленням, зокрема фактор некрозу пухлини α, що діє через NF‑kB, та інтерлейкін‑6, пригнічує серцеву функцію. Вони також стимулюють оксид азоту й монооксид вуглецю, які спричиняють серцеву депресію за допомогою циклічного гуанозинмонофосфату. Запалення також стимулює ендоканабіноїдний шлях. Ці системи пригнічують стимулювання β‑адренергічного скоротливого шляху. Дефекти білків (тайтину і колагену) призводять до діастолічної дисфункції, а перемикання ізоформ важкого ланцюга міозину — до систолічної. Медіатори індукують судинні зміни, десенсибілізують і знижують регуляцію мембранних рецепторів, біохімічно змінюють плазмалему, порушують цілісність цитоскелета кардіоміоцитів, спричиняють іонну каналопатію, порушують передачу сигналів Ca²⁺, а також регуляцію використання енергетичного субстрату в серці. Отже, циротична кардіоміопатія може бути спричинена клітинною та молекулярною дисфунк­цією/пошкодженням унаслідок печінкової недостатності й портальної гіпертензії, що потребує подальшого вивчення для визначення оптимальних стратегій лікування.