Вітчизняні науковці, які зробили значний внесок у вивчення хвороб органів травлення: образи в мистецтві. Олександр Якович Губергріц

Анотація

Головний напрям наукової роботи Олександра Яковича Губергріца — гастроентерологія. Він багато займався патологією підшлункової залози, описав больову точку при патології хвоста органа, вивчав функціональний стан підшлункової залози за різних внутрішніх хвороб. Велика кількість праць присвячена захворюванням печінки та жовчних шляхів. О. Я. Губергріц вивчав можливості використання з лікувальною метою немедикаментозних засобів, зокрема місцевих природних ресурсів — лікарських рослин і мінеральних вод. Цим питанням присвячені монографії «Лікарські рослини Удмуртії» (1958, 1969), «Лікарські рослини Донбасу» (5 видань з 1960‑х до 1990‑х), «Мінеральні води Удмуртії» (1954). О. Я. Губергріц взяв участь у розробці практичного використання мінеральних вод населенням (він був одним із організаторів санаторію «Металург» в Удмуртії, вивчав лікувальні властивості та брав участь у налагодженні серійного виробництва мінеральної води «Золота криниця» (Донецька область)). Багато уваги приділяв питанням лікувального харчування. Олександр Якович також цікавився історією медицини, зокрема досліджував діяльність В. П. Образцова, С. П. Боткіна та інших видатних клініцистів. Цим питанням присвячені деякі з його праць. Особливу увагу О. Я. Губергріц приділяв пам’яті свого вчителя — академіка М. М. Губергріца. Після його смерті Олександр Якович взяв активну участь у виданні «Вибраних праць» Макса Мойсейовича (Київ, 1959), разом із Г. Й. Бурчинським опублікував брошуру про життя та наукову діяльність вчителя. Уже після смерті О. Я. Губергріца надруковано його останню монографію з історії медицини «В. П. Образцов та його школа». Перу Олександра Яковича належать понад 30 монографій, підручників і навчальних посібників: «Діагностичне значення лабораторних досліджень» (1949, 1960), «Невідкладна терапія при гострих станах у клініці внутрішніх хвороб» (1966, 1970, 1974), «Хвороби жовчних шляхів» (1963), «Болі в черевній порожнині та їх діагностичне значення» (1968), «Хронічні хвороби підшлункової залози» (1971, 1975, 1984), «Фармакотерапія хвороб печінки» (1971), «Профілактика і схеми лікування внутрішніх хвороб» (1971), «Хвороби тонкої кишки» (1975), «Лікувальне харчування» (1977, 1985), «Клінічна гастроентерологія» (1978, 1979), «Методологія лікарського діагнозу та прогнозу» (1986), посібник з пропедевтики внутрішніх хвороб «Безпосереднє дослідження хворого» (1956, 1972). Остання книга, що стала справжнім бестселером, була перевидана у 1996 р. його учнями‑професорами. У складі колективу авторів О. Я. Губергріц за підручник «Внутрішні хвороби» у 1980 р. був удостоєний Державної премії Української РСР. Олександр Якович активно залучав до науково‑клінічних досліджень співробітників клінік і практичних лікарів. Під його керівництвом виконано 54 кандидатські та 12 докторських дисертацій, опубліковано близько 2000 статей.