Провідні механізми порушення аргінін/цитрулінового циклу в патогенезі цитостатик-індукованих уражень кишечника у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання та методи їхньої корекції

Анотація

Мета — на підставі вивчення ролі оксидантного стресу в порушенні аргінін/цитрулінового циклу, використовуючи рівень цитруліну як маркер змін функціональної здатності кишечника, обґрунтувати призначення комбінації S‑адеметіоніну (S‑AMe) та Bifidobacterium infantis 35624 на тлі хіміотерапії (ХТ) у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання (ХЛПЗ) для профілактики цитостатик‑індукованих мукозитів.

Матеріали та методи. Обстежено 38 пацієнтів із ХЛПЗ, із них 8 (21%) жінок і 30 (79%) чоловіків віком від 30 до 76 років. У дослідження залучали пацієнтів, у яких зафіксовано виникнення діарейного синдрому на тлі прогресування ХЛПЗ. Усім пацієнтам призначали схему ХТ відповідно до стандартів. Залежно від терапії супроводу хворих розподілили на три групи: група І — 13 пацієнтів, які отримували ХТ, група ІІ — 12 пацієнтів, які додатково до ХТ отримували S‑AMe в дозі 1000 мг/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім у дозі 500 мг двічі на добу впродовж 20 днів, група ІІІ — 13 пацієнтів, які додатково до ХТ отримували S‑AMe у дозі 1000 мг внутрішньовенно крапельно впродовж 10 днів, потім у дозі 500 мг двічі на добу впродовж 20 днів і B. infantis 35624 1 капсулу на добу впродовж 30 днів. Контрольну групу утворено з 20 практично здорових осіб (9 (45%) жінок та 11 (55%) чоловіків віком 22—26 років). Стан пацієнтів оцінювали двічі: до проведення ХТ і після 3 курсів специфічної терапії. У сироватці крові визначали концентрацію речовин, які з 2‑тіобарбітуровою кислотою утворюють триметиновий комплекс (ТБК‑реактантів), активність каталази, рівень аргініну та цитруліну, активність аргінази.

Результати. Під час первинного обстеження у хворих груп I, II та ІІІ концентрація ТБК‑реактантів у сироватці крові в 1,4 разу (p=0,0479), 1,3 разу (p=0,0122) та 1,4 разу (р=0,026) відповідно перевищувала норму. Вміст цитруліну в сироватці крові хворих групи І в 1,2 разу (p=0,0171) був нижчим порівняно із практично здоровими особами. Виявлено обернено пропорційний зв’язок між сироватковим рівнем цитруліну та концентрацією ТБК‑реактантів у хворих групи І (r=–0,52; p=0,02). Після трьох курсів ХТ у пацієнтів групи І концентрація ТБК‑реактантів збільшилася в 1,3 разу (p=0,0002) порівняно з вихідним показником і в 1,8 разу (p=0,0012) перевищувала показник контрольної групи. У хворих груп І та ІІ вміст ТБК‑реактантів у сироватці крові в 1,4 разу (p=0,0005) і 1,5 разу (p=0,0002) відповідно був нижчим порівняно з хворими групи І. Застосування комбінації S‑AMe та B. infantis 35624 у хворих групи ІІІ дало змогу підвищити вміст цитруліну в сироватці крові в 1,4 разу (p=0,0002) порівняно з групою І та в 1,1 разу (p=0,001) порівняно з групою ІІ.

Висновки. Проведення ХТ пацієнтам із прогресуванням ХЛПЗ асоціюється зі зростанням ризику виникнення цитостатик‑індукованого мукозиту, патогенетичним механізмом якого є оксидантний стрес. Застосування комбінації S‑AMe та B. infantis 35624 дає змогу запобігти розвитку уражень кишечника на тлі ХТ.