Патогенетична роль греліну й лептину при коморбідному перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та цукрового діабету 2 типу

Анотація

Мета — вивчити рівень греліну та лептину залежно від індексу маси тіла (ІМТ) у пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) на тлі цукрового діабету (ЦД) 2 типу, установити їхню роль у формуванні та прогресуванні ГЕРХ на тлі ЦД 2 типу, побудувати прогностичну модель розвитку ГЕРХ за наявності ЦД 2 типу.

Матеріали та методи. Обстежено 100 осіб (44 чоловіків та 56 жінок), яких розподілили на три дослідні групи: 1‑ша — 60 хворих із коморбідним перебігом ГЕРХ та ЦД 2 типу, 2‑га — 20 хворих на ГЕРХ, 3‑тя — 20 хворих на ЦД 2 типу. Контрольну групу утворено із 20 практично здорових осіб відповідного віку. Рівень греліну та лептину визначали імуноферментним методом із використанням аналізатора Labline‑90 (Австрія).

Результати. У 2‑й групі зареєстровано найвищі статистично значущі значення греліну (у середньому — (1,54±0,36) нг/мл), у 1‑й групі — лептину ((18,87±1,22) нг/мл). Пацієнти 1‑ї групи з ІМТ ≥ 30 кг/м² мали вищі значення лептину ((25,34±1,51) нг/мл) і нижчі — греліну ((0,65±0,02) нг/мл, р <0,001) порівняно з особами з нормальною масою тіла або невеликим її надлишком. У 1‑й та 2‑й групах зв’язок між ІМТ і лептином був статистично значущим прямо пропорційним та сильним (ρ=+0,89016 і ρ=+0,82493 відповідно), тобто при збільшенні рівня лептину в сироватці крові слід очікувати зростання ІМТ, а залежність ІМТ від показника греліну — статистично значущою обернено пропорційною середньої сили (ρ=–0,6864 та ρ=–0,6635). У пацієнтів 3‑ї групи виявлено статистично значущий прямо пропорційний сильний зв’язок між ІМТ і лептином (ρ=+0,935245) та статистично значущий обернено пропорційний сильний — між ІМТ і греліном (ρ=–0,7740). Побудовано прогностичну модель розвитку ГЕРХ на тлі ЦД 2 типу, в якій врахували такі показники: грелін, лептин, глікозильований гемоглобін, індекс інсулінорезистентності, ІМТ і холестерин ліпопротеїнів дуже низької густини. Згідно з формулою діагноз ГЕРХ позитивний, якщо Y >0,5 та негативний, якщо Y <0,5. За даними ROC‑аналізу встановлено, що чутливість прогностичної формули становить 96,2%, специфічність — 75,0%.

Висновки. Отримані дані свідчать, що грелін та лептин відіграють важливу роль у формуванні та прогресуванні ГЕРХ на тлі ЦД 2 типу та зміні рівня адипоцитокінів — одних із чинників, які ускладнюють клінічний перебіг ГЕРХ і ЦД 2 типу. Необхідно провести додаткові дослідження, щоб визначити, чи відіграють лептин і грелін причинну роль або є циркулюючими біомаркерами, які поліпшують чутливість до інсуліну та мають протизапальну дію.