Клінічні особливості пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою на тлі цукрового діабету 2 типу залежно від наявності ожиріння

Анотація

Мета — виявити особливості клінічного перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) залежно від антропометричних показників на тлі цукрового діабету (ЦД) 2 типу.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 100 пацієнтів, яких розподілили на три групи: 60 із ЦД 2 типу в поєднанні з ГЕРХ, 20 з ізольованою ГЕРХ і 20 із ЦД 2 типу. Пацієнтів 1‑ї групи додатково розподілили на дві підгрупи: 27 із нормальною і 33 з надлишковою масою тіла (НМТ) та ожирінням різного ступеня. Контрольну групу утворено із 20 практично здорових осіб. Розподіл пацієнтів за віком проведено відповідно до міжнародної класифікації вікових періодів ВООЗ (2015). Серед пацієнтів було 44 (44%) чоловіки та 56 (56%) жінок. Індекс маси тіла розраховували за формулою Кетле. Ендоскопічне дослідження верхніх відділів шлунково‑кишкового тракту з прицільною біопсією виконували езофагогастродуоденоскопом із торцевою оптикою Olympus GIF Q 150‑03 (Olympus Europa SE & Cо. KG, Японія). Для підвищення діагностичної цінності езофагогастродуоденоскопії застосовували методи хромоскопії і щипкової біопсії слизової оболонки стравоходу.

Результати. При зіставленні виявів ГЕРХ з антропометричними даними виявлено статистично значущі відмінності у підгрупах з нормальною масою тіла та ожирінням (р <0,05). У 6 (26,1%) пацієнтів підгрупи з ожирінням (ЦД 2 типу + ГЕРХ + ожиріння) і 8 (21,6%) підгрупи без ожиріння (ЦД 2 типу + ГЕРХ) не зафіксовано гастроентерологічних скарг. У підгрупі з ожирінням (ЦД 2 типу + ГЕРХ + ожиріння) зареєстровано суттєві відмінності (p <0,001) виявів печії залежно від стадії ожиріння. Печія в цій підгрупі траплялася частіше у 7,4 разу у пацієнтів із НМТ порівняно з підгрупою без ожиріння (відношення шансів (ВШ) 89,13 (95% довір­чий інтервал (ДІ) 12,82—337,77); χ²=35,06; р <0,0001). Кардіологічні симптоми виявляли у хворих із підвищеною масою тіла частіше у 12,3 разу порівняно з особами, ІМТ яких становив до 25 кг/м² (ВШ 5,0 (95% ДІ 1,58—14,10); χ²=6,95; р=0,008). Зареєстровано наявність печії при 2‑й стадії ожиріння ((39±5) кг/ м²) та її відсутність при НМТ ((28±2) кг/м²; р <0,001). При аналізі залежності ступеня контамінації Helicobacter pylorі від величини індексу маси тіла не виявлено статистично значущих відмінностей між підгрупами з нормальною масою тіла та НМТ і ожирінням. Найбільший ступінь контамінації зареєстровано в групі ЦД 2 типу + ГЕРХ з однаковою кількістю позитивних результатів у підгрупах з ожирінням та без нього.

Висновки. Установлено, що НМТ і ожиріння суттєво впливають на розвиток та прогресування гастроентерологічних скарг у пацієнтів із ЦД 2 типу в поєднанні з ГЕРХ. Печію частіше відзначали пацієнти з ЦД 2 типу з наявністю ожиріння порівняно з особами з нормальною масою тіла. Зіставлення виявів ГЕРХ з антропометричними даними виявило статистично значущі відмінності між підгрупами з нормальною масою тіла та ожирінням (р <0,05). Печія в підгрупі з ожирінням траплялася частіше в 7,4 разу.