Вітчизняні науковці, які зробили значний внесок у вивчення хвороб органів травлення: образи в мистецтві. Георгій Йосипович Бурчинський

Анотація

Георгій Йосипович Бурчинський (1908—1993) — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України. Виховувався на традиціях Київської школи терапевтів. Тісний зв’язок із Київською терапевтичною школою визначив його особистість як лікаря, педагога, вченого та керівника кафедри. У 1954—1962 pp. завідував кафедрою терапії стоматологічного факультету, а з 1962 р. протягом 24 років — кафедрою факультетської терапії Київського медичного інституту. Г. Й. Бурчинський багато уваги приділяв вивченню легеневої патології. За матеріалами досліджень написано монографію «Нагноювальні процеси у легенях» (1950 р.). Зокрема, Г. Й. Бурчинський розробив патогенетичну класифікацію легеневих нагноєнь. Одним із перших в Україні застосував метод ендобронхіального введення антибіотиків. Розробив та впровадив у практику методику зональної (локальної) інстиляції за допомогою бронхоскопа. Хвороби шлунково‑кишкового тракту завжди перебували у полі зору київської терапевтичної школи. Г. Й. Бурчинський приділяв особливу увагу проблемам виразкової хвороби. Разом із співробітниками він вивчав особливості перебігу виразкової хвороби, зокрема у воєнний час, етіологію, патогенез, порушення нейроендокринної регуляції та нервової трофіки, зміни ультраструктури слизової оболонки шлунка, загальні зміни й питання патогенетичної терапії цього захворювання. Експериментальні дослідження на моделі відтворення виразки при пошкодженні гіпоталамусу, а також результати вивчення ультраструктури слизової оболонки гастродуоденальної зони підтвердили важливе значення порушення нервової трофіки. Вивчення в експерименті фармакодинаміки засобів, що пригнічують холінергічну стимуляцію шлунка та дванадцятипалої кишки (холінолітиків), обґрунтувало їхнє клінічне використання як засобів патогенетичної терапії виразкової хвороби. Спостереження і результати досліджень Георгія Йосиповича та його співробітників наведено у працях та монографіях («Виразкова хвороба», «Клінічна гастроентерологія»), відповідних розділах багатотомних посібників і «Великої медичної енциклопедії».