Оптимізація ранньої діагностики фіброзу у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з ожирінням та надлишковою масою тіла

Анотація

Мета — оптимізувати ранню діагностику фіброзу у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) на тлі ожиріння та надлишкової маси тіла за допомогою ROC‑аналізу неінвазивних лабораторних та інструментальних діагностичних маркерів.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 120 хворих на НАЖХП на тлі ожиріння 1 — 3‑го ступеня або з надлишковою масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) — 25,0 — 39,9 кг/м²) (основна група) та 20 практично здорових добровольців (ІМТ — 23,50 [21,35; 24,78] кг/м²) (контрольна група). Пацієнтів основної групи розподілили на дві підгрупи залежно від величини ІМТ: підгрупа І — 36,50 [32,00; 40,60] кг/ м² (n=85), підгрупа ІІ — 28,00 [27,10; 29,35] кг/м² (n=35). Визначення ступеня фіброзу за шкалою METAVIR проводили за середньою величиною жорсткості паренхіми печінки в режимі зсувнохвильової еластографії (ультразвукова сканувальна система Soneus P7). Склад кишкової мікробіоти на рівні основних філотипів вивчали за допомогою ідентифікації загальної бактеріальної ДНК і ДНК Bacteroidetes та Firmicutes методом кількісної полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі з використанням універсальних праймерів для гена 16S рРНК і таксон‑специфічних праймерів, а також їхнє співвідношення. Статистичну обробку проводили за допомогою пакета статистичних програм Statistica 13.1. Дані наведено у вигляді Me [LQ; UQ], де Me — медіана, LQ та UQ — нижній і верхній квартилі відповідно.

Результати. Визначення характеристичних кривих, отриманих внаслідок аналізу, дало змогу виділити найбільш інформаційно значущі додаткові діагностичні показники: вчСРП, чинник некрозу пухлини α (ФНП‑α), мікроРНК‑122, мікроРНК‑34а (відн.  од.), відносний вміст вісцерального жиру (ВЖ), співвідношення основних філотипів кишкової мікробіоти Firmicutes/Bacteroidetes (F/B). За допомогою аналізу ROC‑кривих визначено сut‑off value для кожного з додаткових діагностичних критеріїв: для сироваткової концентрації вчСРБ — 4,5 мг/л (AUC=0,99, чутливість — 1,00, специфічність — 0,030; p <0,05), ФНП‑α — 5,5 пг/мл (AUC=0,97, чутливість — 0,98, специфічність — 0,025; p <0,05), мікроРНК‑122 — 12,50 відн.  од. (AUC=0,99, чутливість — 0,98, специфічність — 0,048; p <0,05), мікроРНК‑34а — 5,50 відн.  од. (AUC=0,98, чутливість — 0,98, специфічність — 0,106; p <0,05), ВЖ — 8,5% (AUC=0,99, чутливість — 1,00, специфічність — 0,175; p <0,05), F/B — 1,51 (AUC=0,95, чутливість — 0,83, специфічність — 0,021; p <0,05). Розроб­лено алгоритм ранньої комплексної діагностики фіброзу у хворих на НАЖХП на тлі ожиріння та надлишкової маси тіла із чотирьох етапів. Етап І — оцінка ознак гепатопатії та інтерв’ювання пацієнта з метою визначення скарг і анамнестичних даних для заперечення етіологічних чинників вторинної жирової дистрофії печінки. Етап ІІ — визначення маркерів цитолізу (аланінамінотрансфераза й γ‑глутамілтранспептидаза). Етап ІІІ — визначення метаболічних та прозапальних параметрів (індекс НОМА, загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів низької густини, вчСРП, ФНП‑α). Етап ІV — оцінювання генетичних і біологічних чинників: визначення основних філотипів кишкової мікробіоти, вимірювання сироваткової концентрації мікроРНК‑122 та мікроРНК‑34а. Використання алгоритму дає змогу провести скринінг хворих на НАЖХП на тлі ожиріння та надлишкової маси тіла й виявити хворих із ранніми стадіями фіброзу шляхом поетапного обстеження.

Висновки. Узагальнення традиційних діагностичних алгоритмів з визначеними нами додатковими діагностичними критеріями сприяло розробці 4‑етапного алгоритму ранньої комплексної діагностики фіброзу у хворих на НАЖХП при супутньому ожирінні або надлишковій масі тіла. Використання алгоритму дає змогу стратифікувати хворих на НАЖХП на тлі ожиріння та надлишкової маси тіла за наявністю фіброзу на ранніх стадіях, зокрема за рівнем необхідної медичної допомоги, та вчасно вжити заходів для зниження ризику розвитку, поліпшення прогнозу та профілактики прогресування.