Вплив стресових чинників воєнного часу на розвиток та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки

Анотація

Мета — проаналізувати чинники ризику перебігу захворювання, оцінити метаболічні чинники та біохімічні маркери запалення у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), які перебували під впливом стресу під час воєнного стану.

Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих на НАЖХП, які перебували під впливом стресу під час воєнних дій, та 20 осіб контрольної групи. Проведено анкетування хворих, визначення кількісного і якісного стану вісцеральної жирової тканини (ВЖТ) за допомогою вагів‑монітора складу тіла Omron BF‑511. Рівень показників вуглеводного та ліпідного обміну, маркерів ушкодження гепатоцитів та системного запалення визначали за допомогою стандартних методів. Статистичну обробку даних виконано за допомогою пакета статистичних програм SPSS 17.0 (SPSS, США).

Результати. Розроблено опитувальник для визначення чинників ризику виникнення та прогресування НАЖХП у воєнний час. За результатами анкетування хворих на НАЖХП виявлено вплив стресових чинників на загальний стан пацієнтів. У 71,4% хворих зареєстровано зниження настрою, почуття тривоги і страху, надмірне занепокоєння з різних приводів, почуття напруженості та нездатності розслабитися (59,5%), що супроводжувалося труднощами із засинанням, неспокійним уривчастим сном у 66,7% випадків. У хворих на НАЖХП спостерігали найбільшу виразність загальної слабкості та швидкої стомлюваності. Більш ніж 2/3 обстежених пацієнтів відзначили порушення харчового режиму, обмеження фізичної активності, погіршення якості продуктів харчування та питної води. Під час воєнних дій у більшості анкетованих (73,8%) зафіксовано загострення хронічних метаболічних захворювань. У пацієнтів із НАЖХП, які перебували під впливом негативних чинників воєнного періоду, відзначено статистично значуще підвищення вмісту ВЖТ як у групі з нормальною та надлишковою масою тіла, так і в групі з ожирінням (9 та 17%), що, ймовірно, зумовлене потенційним впливом стресових чинників воєнного часу на збільшення кількості й активності гормонально активної ВЖТ. У обстежених хворих виявлено статистично значуще підвищення рівня глюкози натще та маркерів інсулінорезистентності, активності печінкових трансаміназ і рівня С‑реактивного білка порівняно з довоєнним періодом.

Висновки. Визначено та оцінено основні епігенетичні чинники, які потенційно можуть впливати на перебіг НАЖХП під час активних воєнних дій. Найбільш значущими виявами були психоемоційні порушення у вигляді астено‑невротичних і тривожно‑депресивних розладів, порушення режиму та якості харчування. У хворих на НАЖХП, які зазнали впливу негативних наслідків воєнних дій, виявлено статистично значуще підвищення рівня глюкози натще та маркерів інсулінорезистентності, що, ймовірно, пов’язано з негативною дією стресових чинників воєнного часу. Виявлено підвищення активності печінкових трансаміназ і рівня С‑реактивного білка у хворих на НАЖХП порівняно з довоєнним періодом. Ці зміни зумовлюють тяжчий перебіг НАЖХП і в подальшому можуть призвести до швидкого прогресування захворювання.