Клінічний випадок набрякового синдрому: діагностичний пошук і тактика лікування складного пацієнта відповідно до зарубіжних та вітчизняних рекомендацій

Анотація

Набряковий синдром у сучасній клінічній практиці трапляється досить часто. Набряки — одна з найпоширеніших скарг, що є причиною звернення пацієнта до лікаря. Часто вони є першим клінічним виявом багатьох захворювань. На частку рідини припадає близько 3/ 5 від маси тіла людини, з неї 70% розташовано в клітинах, а близько 30% — поза клітинами. Між клітиною і позаклітинною рідиною відбувається постійний обмін електролітами та іншими речовинами, які беруть участь у метаболізмі. Підшкірна сполучна тканина в нормальних умовах містить мінімальну кількість рідини. Набрякова рідина утворюється з плазми крові, яка в патологічних умовах під впливом різних чинників не в змозі утримувати воду в судинному руслі, тому вода в надмірній кількості накопичується у тканинах. Нерідко пацієнт звертається до лікаря з основною скаргою — появою набряків. Саме на цьому етапі важлива правильна інтерпретація походження набряків, адже вони нерідко є маркером, що відображує тяжкість і/ або декомпенсацію хвороби. Тому детальна і всебічна диференційна діагностика набрякового синдрому дає змогу обрати оптимальну тактику курації пацієнта.

Наведено клінічний випадок діагностичного пошуку і тактики лікування набрякового синдрому відповідно до зарубіжних та вітчизняних рекомендацій. 08.05.2023 року до нефролога у Національному інституті терапії імені Л. Т. Малої НАМН України звернулася пацієнтка В., 1983 року народження, що вважала причиною набряків обличчя та нижніх кінцівок хворобу нирок. Однак з урахуванням тривалого анамнезу дисфункції кишечника і втрати білка набряки були розцінені як вияв гастроентерологічної патології. Пацієнтка була скерована до гастроентеролога. У подальшому проведено широкий діагностичний пошук, що дало змогу не лише встановити правильний діагноз, а й призначити ефективну терапію.