Терапевтичний потенціал натрію селеніту у пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки та гіпертонічною хворобою

Анотація

Ураження паренхіми печінки пов’язане з активацією оксидативного стресу. Корекція оксидативного стресу може бути перспективним напрямом лікування артеріальної гіпертензії. Установлено, що у пацієнтів із гепатопатіями в крові та еритроцитах нижча концентрація селену, що дає підставу розглядати селен як потенційний терапевтичний агент у пацієнтів з патологією печінки.

Мета — визначити терапевтичний потенціал натрію селеніту у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у поєднанні із гіпертонічною хворобою.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 100 пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП): основна група — 49 пацієнтів (з них 67,3% жінок, медіана віку 51 рік) із супутнім перебігом НАЖХП та гіпертонічної хвороби (ГХ), група порівняння — 51 пацієнт (з них 58,8% жінок, медіана віку 52 роки) з ізольованим перебігом НАЖХП. Контрольну групу утворено із 20 практично здорових осіб (з них 55,0% жінок, медіана віку 51 рік). В основній групі 1‑й ступінь ГХ діагностовано у 14 (28,6%) пацієнтів, 2‑й ступінь — у 35 (71,4%), 1‑шу стадію ГХ — у 16 (32,7%), 2‑гу стадію — у 33 (67,3%). В основній групі стеатоз мали 55,1% пацієнтів, стеатогепатит — 44,9%, у групі порівняння — відповідно 58,8 та 41,2%, (χ²=0,141; р=0,707). Рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (АСТ) вимірювали за стандартною методикою (кінетичним методом), γ‑глутамілтранспептидази (ГГТП) — ферментативно‑колориметричним методом, лужної фосфатази (ЛФ) — колориметричним методом, селену та селенопротеїну Р — імунофлюоресцентним методом з використанням реактивів ElabScience (США). Діагноз НАЖХП та ГХ установлювали відповідно до локальних та міжнародних рекомендацій. Ультразвукове обстеження печінки проводили за стандартною методикою натще.

Результати. Індекс маси тіла відповідав нормальній або підвищеній масі тіла: в основній групі — 27,8 [26,6; 28,5] кг/м², у групі порівняння — 27,3 [24,2; 28,3] кг/м², у контрольній групі — 24,3 [21,9; 26,0] кг/м². У пацієнтів основної групи виявлено статистично значущо (р <0,001) вищі показники АЛТ (45 [43,0; 47,5] Од/л), АСТ (53 [51,0; 56,0] Од/л), ЛФ (285,7 [217,6; 321,1] Од/л) та ГГТП (96,2 [75,0; 108,9] Од/л), ніж у групі порівняння (відповідно 36 [34,0; 39,0], 41 [40,0; 45,0], 215,5 [183,2; 246;7] і 65,5 [51,5; 76,8] Од/л) та конт­рольній групі (25,5 [24,0; 30,8], 23 [19,3; 26,0], 129,2 [116,9; 140,6] Од/л і 22,6 [16,1; 31,7] Од/л). У пацієнтів з НАЖХП та ГХ порівняно з пацієнтами із НАЖХП зареєстровано удвічі нижчий рівень селенопротеїну Р (19,7 [8,0; 26,7] та 43,1 [41,3; 45,4] нг/мл відповідно, р <0,001), у 1,5 разу менший вміст селену (43,5 [39,9; 49,1] та 67,2 [61,5; 77,4] мкг/л, р <0,001). Найвищу медіану рівня селенопротеїну Р (71,0 [54,3; 76,1] нг/мл) та селену (108,0 [96,9; 118,8] мкг/л) зафіксовано в контрольній групі (р <0,001). Оцінювання показників метаболізму селену і активності печінкових проб залежно від прийому натрію селеніту виявило статистично значущо більший вміст селенопротеїну Р (53,6 [43,1; 60,4] нг/мл, р <0,001) та селену (89,1 [63,4; 99,5] мкг/л, р <0,009), а також менший рівень АСТ (41,7 [32,6; 43,2] Од/л, р <0,001) у групі з ізольованим перебігом НАЖХП, тоді як у групі із коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ статистично значущих змін досліджуваних параметрів не зареєстровано.

Висновки. Отримані результати дають підставу для застосування натрію селеніту в терапії хворих на НАЖХП. Перспективним і актуальним напрямом є дослідження тривалості такої терапії та режиму дозування натрію селеніту у пацієнтів з коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ.