Гендерні відмінності у темпі старіння у пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки

Анотація

Мета — оцінити гендерні відмінності у темпі старіння у пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та їхній зв’язок з кардіометаболічними порушеннями.

Матеріали та методи. Обстежено 94 пацієнтів з НАЖХП. Середній вік хворих — 49,5 [41,5; 57,9] року. Пацієнтів розподілили на групи залежно від статі: групу 1 утворили 35 (37,2%) чоловіків, групу 2 — 59 (62,8%) жінок. Групи були порівнянні за віком (p >0,05): 45,8 [39,4; 54,5] і 52,9 [43,0; 59,0] року відповідно. Усім пацієнтам визначали антропометричні показники, розрахункові індекси та компонентний склад тіла за допомогою монітора складу тіла «Omron BF511». Індикаторами старіння були біологічний вік (БВ), темп старіння, ризик смерті (РС) впродовж наступних 10 років та рівень глобального метилювання p(ГМ) ДНК. Оцінку БВ, темпу старіння та РС проводили з використанням методу розрахунку DNAm PhenoAge (M.E. Levine, 2018). Рівень ГМ ДНК оцінювали в ДНК мононуклеарів крові імуноферментним методом.

Результати. У жінок статистично значущо вищими були величина індексу маси тіла (p=0,034), обвід стегон (ОС) (p=0,016), відсотковий вміст загального жиру (ЗЖ) (p=0,0001), індекс талії з поправкою на масу тіла (WWI) (p=0,003), рівень холестерину ліпопротеїнів високої густини (ХС ЛПВГ) (p=0,0001) та статистично значущо нижчими величина співвідношення обводів талії та стегон (ОТ/ОС) (p=0,030), відсотковий вміст скелетних м’язів (СМ) (p=0,0001), вміст креатиніну (p=0,0001), швидкість клубочкової фільтрації (p=0,011), рівень сечової кислоти (p=0,001). У жінок частіше траплялося абдомінальне ожиріння (p=0,0001), тоді як у чоловіків — зменшення відсотка СМ (p=0,003). Виявлено статистично значущу відмінність між групами за РС (p=0,045). Статистично значущі відмінності між групами чоловіків та жінок молодше 50 років зафіксовано за відсотковим вмістом ЗЖ (p=0,0001) і СМ (p=0,0001), рівнем ХС ЛПВГ (p=0,003), креатиніну (p=0,0001) та сечової кислоти (p=0,004). За цими показниками також статистично значуще відрізнялися пацієнти старшої вікової категорії (≥ 50 років) (p=0,0001; p=0,0001; p=0,003; p=0,0001; p=0,004 відповідно). Кореляційний аналіз виявив у чоловіків прямо пропорційний зв’язок між календарним віком (КВ) та рівнем аланінамінотрансферази і між КВ та інсулінорезистентністю, з останньою прямо пропорційно корелювали також БВ, темп старіння, РС, ГМ ДНК. Більшість антропометричних індексів у чоловіків були пов’язані з БВ, темпом старіння, РС та ГМ. У жінок лише індекс ОТ/ОС корелював зі швидкістю старіння. Відсотковий вміст СМ мав обернено пропорційний зв’язок з ГМ у жінок. Зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКВ) у жінок на тлі збільшення КВ супроводжувалося підвищенням РС. Прискорений темп старіння рідше спостерігали у чоловіків (24%) порівняно із жінками (40%), хоча відмінності не були статистично значущими. Серед пацієнтів з нормальним темпом старіння жінки мали статистично значущо гірші показники відсоткового вмісту ЗЖ (p=0,0001) та СМ (p=0,041), WWI (p=0,048), ШКФ (p=0,011), тоді як чоловіки — гірші показники лужної фосфатази (p=0,026), тригліцеридів (p=0,049), ХС ЛПВГ (p=0,0001), сечової кислоти (p=0,002) та більшу величину співвідношення ОТ/ОС (p=0,0001). Збільшення ОТ понад норму частіше траплялося у жінок порівняно з чоловіками (80,8 та 47,4% відповідно; p=0,019), а зниження відсоткового вмісту СМ — у чоловіків (68,4 і 26,9%; p=0,006).

Висновки. У чоловіків з НАЖХП інсулінорезистентність прямо пропорційно корелює з КВ, БВ, темпом старіння, РС і ГМ ДНК. Антропометричні показники та компонентний склад тіла чоловіків, особливо індекси ОТ/ОС і WWI, можуть бути корисними для оцінки змін перебігу процесів старіння, адже ці показники пов’язані з індикаторами старіння. Для профілактики пришвидшення темпу старіння у чоловіків слід вчасно виявляти та коригувати порушення ліпідного профілю, особливо підвищення рівня тригліцеридів і зменшення концентрації ХС ЛПВГ, печінкових проб, переважно лужної фосфатази, та вмісту сечової кислоти. У жінок з цією метою більшу увагу слід приділяти корекції компонентного складу тіла, особливо відсотковому вмісту СМ та ЗЖ, а також вчасно виявляти та поліпшувати фільтраційну здатність нирок.