Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба в умовах хронічного стресу. Огляд з власним спостереженням

Анотація

Від 20 до 42% пацієнтів, які отримують інгібітор протонної помпи для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, не реагують на нього задовільно. Цей стан називають рефрактерною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Для досягнення терапевтичного ефекту радять використовувати в комплекс­ному лікуванні антагоністи H₂‑рецепторів, альгінати, баклофен або антидепресантну терапію. Останнім часом широко застосовують розчини, що містять альгінат натрію. Ці препарати зменшують тяжкість і частоту печії при застосуванні постпрандіально як додаткова терапія до інгібіторів протонної помпи у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Альгінати, доступні на ринках США та Європи, відрізняються, причому останні містять вищі концентрації альгінату, що, можливо, сприяє вищій ефективності. Це підтверджують деякі дослідники, які повідомляють про швидку ефективність як щодо постпрандіальних, так і щодо нічних симптомів у пацієнтів з рефрактерною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. З огляду на відсутність значних побічних ефектів радять використовувати альгінати як доповнення до інгібіторів протонної помпи з урахуванням доступності, а також уподобань лікаря та пацієнта.

Наведено сучасні наукові дані щодо поширеного гастроентерологічного захворювання — гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в контексті впливу стресового чинника на перебіг захворювання. Проаналізовано дослідження, проведені останніми роками, в яких вивчали механізми травмувального впливу психосоціального та психоемоційного стресу на функціональну активність органів верхнього відділу шлунково‑кишкового тракту. Проведено аналіз результатів вивчення ролі тривожно‑фобічних та депресивних розладів як наслідку тривалої дії стресового чинника. Представлено дані власних досліджень, які наглядно демонструють значне підвищення частоти та рівня тривожності та депресії в умовах стресового чинника воєнного часу. Установлено, що поєднання у пацієнта гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з тривогою та депресією посилює клінічні вияви захворювання і зменшує ефективність лікування, що потребує індивідуального підходу до вибору терапевтичних заходів. Доцільно використовувати поряд з інгібіторами протонної помпи або замість них антациди та препарати альгінової кислоти, а також методи психологічної корекції.