Тактика ведення хворих із хронічним гастритом після ерадикації Helicobacter pylori

Анотація

Мета — вивчити поширення інфекції Helicobacter pylori у пацієнтів з органічною та функціональною диспепсією, які мешкають у центральному регіоні України, та провести клініко‑морфологічну оцінку ефективності застосування препарату «Гіалера» у комплексному лікуванні пацієнтів хронічним гастритом після ерадикації H. pylori.

Матеріали та методи. Для оцінки поширення H. pylori проведено аналіз ендоскопічних даних та частоти контамінації слизової оболонки шлунка H. pylori у 5903 пацієнтів гастроентерологічного профілю віком від 18 до 94 років. Дослідження мало мультицентровий, мультиплікативний крос‑секційний характер і тривало з 2016 до 2022 р. Середній вік пацієнтів становив (50,5±15,6) року. Жінок було 3188 (54,0%), чоловіків — 2715 (46,0%). Наявність інфекції H. pylori оцінювали за допомогою ¹³С‑уреазного дихального тесту, який проводився за стандартною методикою до початку лікування. Пацієнтів із хронічним гастритом, у яких після успішної ерадикації H. pylori, підтвердженої повторним ¹³С‑уреазним дихальним тестом, через 1 міс зберігалися диспепсичні явища (n=60), залучили в другу стадію дослідження. Проведено мультицентрове рандомізоване сліпе порівняльне дослідження оцінки ефективності та безпечності застосування «Гіалери» в комплексному лікуванні диспепсії у хворих із хронічним гастритом після ерадикації H. pylori. Пацієнтів розподілили на дві групи по 30 осіб: перша група отримувала інгібітор протонної помпи у дозі 40 мг/добу та «Гіалеру», друга група — лише інгібітор протонної помпи в аналогічній дозі. За наявності тяжкості в епігастрії хворі обох груп могли приймати прокінетик. Усім пацієнтам до та після лікування, окрім клінічного обстеження та оцінки інтенсивності абдомінального болю, проводили ендоскопічне дослідження стравоходу,  шлунка та дванадцятипалої кишки із біопсією слизової оболонки шлунка.  Біоптат забарвлювали гематоксиліном та еозином, проводили PAS‑реакцію, імуногістохімічне дослідження  із герметизувальними білками щільних з’єднань (клаудини 1 та 7).

Результати. У популяції українських пацієнтів з ураженнями верхніх відділів шлунково‑кишкового тракту переважають хворі з функціональною диспепсією (51,1%), тоді як на частку пацієнтів з органічною диспепсією припадає 46,1%, з яких 52,8% мають хронічний гастрит з високою інфікованістю H. pylori, що у більшості випадків потребує проведення ерадикаційної антигелікобактерної терапії. Після ерадикації у частини пацієнтів зберігаються диспепсичні скарги на тлі морфологічної картини хронічного гастриту без ознак виразної активності, з елементами атрофії залоз зі збереженою секрецією слизу, слабкою запальною клітинною інфільтрацією та підвищенням епітеліальної проникності при зниженні експресії клаудинів 1 та 7.

Висновки. Застосування комбінованої терапії із «Гіалерою» сприяє швидшому зменшенню інтенсивності абдомінального болю та його стабільній відсутності після закінчення лікування. Позитивна клінічна симптоматика поєднується з поліпшенням морфологічних змін слизової оболонки шлунка (мінімізація гістологічних ознак запалення, поліпшення слизоутворення, тенденція до стабілізації епітеліальної проникності слизової оболонки шлунка, нормалізація експресії клаудинів 1 та 7).