Оцінка ефективності схем тривалого комплексного лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у поєднанні з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією

Анотація

Мета — оцінити ефективність та безпечність застосування оригінальних схем комплексного лікування пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією (РПАГ).

Матеріали та методи. Обстежено 45 хворих на НАЖХП з РПАГ 2 ступеня. Для діагностики стану печінки використовували ультразвуковий метод дослідження. У всіх пацієнтів стеатоз, запалення та фіброз печінки вивчали за допомогою тесту «ФіброМакс» (Франція). Біохімічні показники крові визначали за стандартними загальноприйнятими методиками, швидкість клубочкової фільтрації — за формулою CKD‑EPI, рівень цитокератину‑18, адипонектину, фетуїну А, фактора некрозу пухлини α та інтерлейкіну‑6 у крові — методом імуноферментного аналізу, вміст малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів та супероксиддисмутази — при проведенні спектрофотометрії. Пацієнтів розділили на дві групи. Пацієнти групи А (n=23) отримували лозартан у дозі 25—50 мг/добу, індапамід у дозі 1,5—2,5 мг і аторвастатин у дозі 10—20 мг/добу протягом 12 міс, пацієнти групи Б (n=22) — розширене комплексне лікування (РКЛ): лозартан у дозі 25—50 мг/добу, індапамід у дозі 1,5—2,5 мг і аторвастатин у дозі 10—20 мг/добу, а також препарат ω3‑поліненасичених жирних кислот у дозі 2 г/добу та урсодезоксихолевої кислоти у дозі 10 мг/кг маси тіла на добу протягом 12 міс.

Результати. Обидві схеми 12‑місячного комплексного лікування пацієнтів з НАЖХП та РПАГ ефективно впливали на показники артеріального тиску (АТ), вуглеводний і ліпідний обмін, ниркову функцію, показники запалення та оксидантного стресу. Статистично значущої різниці за впливом на антропометричні показники і систолічний АТ не виявлено, тоді як у групі Б зміна діастолічного АТ була статистично значущо більшою на 2,213 мм рт.ст. (p<0,01). Окрім аланінамінотрансферази, лабораторні показники стану печінки більшою мірою зменшувалися у пацієнтів, що отримували схему розширеного комплексного лікування (РКЛ). За рівнем γ‑глутамілтранспептидази різниця зсувів становила 13,970 Од/л (p<0,001), за вмістом цитокератину‑18 — 58,126 Од/л (p<0,001). Відзначено статистично значущо більший вплив РКЛ на фіброз, стеатоз та запалення печінки за даними тесту «ФіброМакс», різниця зсувів між групами становила 0,08 (p<0,01), 0,12 (p<0,001) і 0,10 (p<0,01) відповідно. Результати порівняльної оцінки показників ліпідного та вуглеводного обміну були неоднорідними. Так, зсув показника загального холестерину був статистично значущо більшим у групі РКЛ (0,621 ммоль/л, p<0,01), хоча зміна показника тригліцеридів була більшою ((–0,94±0,92) ммоль/л) у цій групі, але статистично значущо не відрізнялася від зміни показника у групі А ((–0,63±0,42) ммоль/л, p>0,05). Виявлено статистично значущу різницю зсувів рівня глікозильованого гемоглобіну на користь схеми РКЛ (0,197%, p<0,05). За іншими показниками ліпідного та вуглеводного обміну зафіксували тенденцію до поліпшення цих показників при використанні РКЛ, але статистично значущої різниці зсувів не виявлено (p>0,05). Різниця зсувів вмісту креатиніну в крові та швидкості клубочкової фільтрації була статистично значущою і становила 6,806 мкмоль/л та 6,156 мл/(хв·1,73 м²) відповідно (p<0,001). Динаміка за показником мікроальбумінурії у двох групах була аналогічною (p>0,05).

Висновки. Схема 12‑місячного комплексного лікування з додаванням ω3‑поліненасичених жирних кислот у дозі 2 г/добу та урсодезоксихолевої кислоти у дозі 10 мг/кг маси тіла на добу є ефективнішою щодо впливу на клініко‑лабораторні показники.