Основні філотипи кишкової мікробіоти та їхній зв’язок зі ступенем ожиріння та стадією фіброзу печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки

Анотація

Мета — проаналізувати стан відносного складу кишкової мікробіоти (КМ) на рівень основних філотипів у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) з різним індексом маси тіла та ступенем фіброзу печінки.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 105 осіб. Основну групу утворили 85 хворих на НАЖХП на тлі ожиріння 36,50 [32,00; 40,60] кг/ м², яких розподілили на три підгрупи залежно від ступеня ожиріння: І підгрупа — 38 хворих з І ступенем ожиріння, ІІ підгрупа — 23 хворих з ІІ ступенем, ІІІ підгрупа — 24 хворих з ІІІ ступенем. Контрольну групу утворили 20 практично здорових особи, середній індекс маси тіла — 23,50 [21,35; 25,78] кг/ м². Ступінь фіброзу визначали за шкалою METAVIR з використанням показника середньої жорсткості паренхіми печінки в режимі зсувнохвильової еластографії. Вивчення складу КМ на рівні основних філотипів проводили шляхом ідентифікації загальної бактеріальної ДНК і ДНК Bacteroidetes, Firmicutes, а також співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes методом кількісної полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу з використанням універсальних праймерів для гена 16S рРНК і таксон‑специфічних праймерів. Статистичну обробку здійснювали за допомогою пакета програм Statistica 13.1.

Результати. При коморбідному перебігу НАЖХП та ожиріння I ступеня у 47,37 % пацієнтів не виявлено ознак фіброзу, ще у 47,37 % — діагностовано фіброз 1 стадії (F1), у 2 (5,26 %) — F2, випадків F3 не було. У ІІ підгрупі дві третини пацієнтів мали фіброз печінки, але випадків F3 не було, у ІІІ підгрупі лише 20,83 % пацієнтів не мали ознак фіброзу печінки, тоді як у 37,50 % діагностовано F1, у 33,33 % — F2, у 8,33 % — F3. У хворих І підгрупи виявлено статистично значуще збільшення величини співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes порівняно з контрольною групою: за відсутності фіброзу — у 3,07 разу (p < 0,01), за наявності F1 — у 3,21 разу (p < 0,01), за наявності F2 — майже у 4 рази (p < 0,01). При порівнянні цього показника у пацієнтів з різними стадіями фіброзу статистично значущої різниці не виявлено (p > 0,05), зміни мали лише характер тенденції. У хворих ІІ підгрупи також зафіксовано статистично значуще збільшення величини співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes з контрольною групою: за відсутності фіброзу — у 3,25 разу (p < 0,01), за наявності F1 — у 3,81 разу (p < 0,01), за наявності F2 — у 5,08 разу (p < 0,01). Виявлено статистично значуще підвищення величини співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes у 1,57 разу (p < 0,01) при F2 порівняно з F0, відмінності між іншими стадіями фіброзу не були статистично значущими і мали характер тенденції. У хворих ІІІ підгрупи за відсутності фіброзу величина співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes перевищувала показник контрольної групи та прогресивно збільшувалася зі зростанням ступеня фіброзу. Установлено статистично значущу відмінність за величиною співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes між F2 та F0 у 1,28 разу (p < 0,01), між F3 та F0 — у 1,35 разу (p < 0,01).

Висновки. Виявлено, що підвищення стадії фіброзу печінки асоціюється з певними порушеннями співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes, відносного вмісту Firmicutes і Bacteroidetes. У І підгрупі відносний склад КМ статистично значущо відрізнявся лише від показника контрольної групи, тоді як у хворих ІІ підгрупи з фіброзом F2 зафіксовано статистично значуще підвищення більш ніж у 1,5 разу величини співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes порівняно з хворими без ознак фіброзу. У хворих ІІІ підгрупи з фіброзом не лише F2, а й F3 зафіксовано статистично значуще збільшення величини співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes.