Клінічний випадок порушень функцій печінки та можливості їхньої корекції після COVID-19 на основі зарубіжних і вітчизняних рекомендацій

Анотація

Через складну епідеміологічну ситуацію, що склалася внаслідок інфекції COVID‑19, у лікарів різних спеціальностей виникла низка запитань щодо тактики лікування хворих. Сучасні дані свідчать, що ­SARS‑CoV‑2 має здатність уражувати всі органи та системи організму, зокрема шлунково‑кишковий тракт. Одним з органів‑мішеней при інфекції COVID‑19 є печінка. Наведено сучасні зарубіжні та вітчизняні рекомендації щодо курації пацієнтів з ураженнями печінки. Описано клінічний випадок порушень функцій печінки та можливості їхньої корекції після COVID‑19. Висвітлено основні патогенетичні механізми змін печінкових проб (імунна активація та запалення, спричинене цитокінами з ініціацією цитокінового шторму, коагулопатії та поліорганної недостатності, цитотоксичність унаслідок реплікації вірусу в холангіоцитах і гепатоцитах за участю рецепторів ангіотензинперетворювального ферменту‑2 і серинової протеази‑2, тяжка гіпоксія, спричинена ураженням ендотелію судин, медикаментозні пошкодження печінки, зумовлені гепатотоксичністю та імуноопосередкованим пошкодженням, реактивація раніше існуючих захворювань печінки (гепатит, неалкогольна жирова хвороба печінки, а також прогресування і декомпенсація цирозу печінки).

Вітчизняний алгоритм менеджменту пацієнтів із захворюваннями печінки, госпіталізованих з підтвердженою інфекцією COVID‑19, передбачає контроль печінкових проб 1 раз на 2 — 3 міс, ступеня фіброзу 1 раз на рік, корекцію харчування та способу життя, мінімізацію медикаментозної терапії, призначення препаратів (гепатопротекторів) і корекцію процесів мікроциркуляції та функцій інших органів/систем.

У наведеному клінічному випадку продемонстровано значущість своєчасного лікування порушень функціонального стану печінки та необхідність динамічного моніторингу стану пацієнтів, які перехворіли на COVID‑19.

Через складну епідеміологічну ситуацію, що склалася внаслідок інфекції COVID‑19, у лікарів різних спеціальностей виникла низка запитань щодо тактики лікування хворих. Сучасні дані свідчать, що ­SARS‑CoV‑2 має здатність уражувати всі органи та системи організму, зокрема шлунково‑кишковий тракт. Одним з органів‑мішеней при інфекції COVID‑19 є печінка. Наведено сучасні зарубіжні та вітчизняні рекомендації щодо курації пацієнтів з ураженнями печінки. Описано клінічний випадок порушень функцій печінки та можливості їхньої корекції після COVID‑19. Висвітлено основні патогенетичні механізми змін печінкових проб (імунна активація та запалення, спричинене цитокінами з ініціацією цитокінового шторму, коагулопатії та поліорганної недостатності, цитотоксичність унаслідок реплікації вірусу в холангіоцитах і гепатоцитах за участю рецепторів ангіотензинперетворювального ферменту‑2 і серинової протеази‑2, тяжка гіпоксія, спричинена ураженням ендотелію судин, медикаментозні пошкодження печінки, зумовлені гепатотоксичністю та імуноопосередкованим пошкодженням, реактивація раніше існуючих захворювань печінки (гепатит, неалкогольна жирова хвороба печінки, а також прогресування і декомпенсація цирозу печінки).

Вітчизняний алгоритм менеджменту пацієнтів із захворюваннями печінки, госпіталізованих з підтвердженою інфекцією COVID‑19, передбачає контроль печінкових проб 1 раз на 2 — 3 міс, ступеня фіброзу 1 раз на рік, корекцію харчування та способу життя, мінімізацію медикаментозної терапії, призначення препаратів (гепатопротекторів) і корекцію процесів мікроциркуляції та функцій інших органів/систем.

У наведеному клінічному випадку продемонстровано значущість своєчасного лікування порушень функціонального стану печінки та необхідність динамічного моніторингу стану пацієнтів, які перехворіли на COVID‑19.

Через складну епідеміологічну ситуацію, що склалася внаслідок інфекції COVID‑19, у лікарів різних спеціальностей виникла низка запитань щодо тактики лікування хворих. Сучасні дані свідчать, що ­SARS‑CoV‑2 має здатність уражувати всі органи та системи організму, зокрема шлунково‑кишковий тракт. Одним з органів‑мішеней при інфекції COVID‑19 є печінка. Наведено сучасні зарубіжні та вітчизняні рекомендації щодо курації пацієнтів з ураженнями печінки. Описано клінічний випадок порушень функцій печінки та можливості їхньої корекції після COVID‑19. Висвітлено основні патогенетичні механізми змін печінкових проб (імунна активація та запалення, спричинене цитокінами з ініціацією цитокінового шторму, коагулопатії та поліорганної недостатності, цитотоксичність унаслідок реплікації вірусу в холангіоцитах і гепатоцитах за участю рецепторів ангіотензинперетворювального ферменту‑2 і серинової протеази‑2, тяжка гіпоксія, спричинена ураженням ендотелію судин, медикаментозні пошкодження печінки, зумовлені гепатотоксичністю та імуноопосередкованим пошкодженням, реактивація раніше існуючих захворювань печінки (гепатит, неалкогольна жирова хвороба печінки, а також прогресування і декомпенсація цирозу печінки).

Вітчизняний алгоритм менеджменту пацієнтів із захворюваннями печінки, госпіталізованих з підтвердженою інфекцією COVID‑19, передбачає контроль печінкових проб 1 раз на 2 — 3 міс, ступеня фіброзу 1 раз на рік, корекцію харчування та способу життя, мінімізацію медикаментозної терапії, призначення препаратів (гепатопротекторів) і корекцію процесів мікроциркуляції та функцій інших органів/систем.

У наведеному клінічному випадку продемонстровано значущість своєчасного лікування порушень функціонального стану печінки та необхідність динамічного моніторингу стану пацієнтів, які перехворіли на COVID‑19.