Ранні уявлення про харчування, травлення, захворювання шлунково-кишкового тракту та їхнє лікування: містицизм, астрологія, кровопускання і п’явки

Анотація

Таємниці, що вкривають алхімію завісою містицизму, передавалися від членів братств фізикам та фармацевтам і досі певною мірою зберігаються серед представників цих професій. Їхні препарати були екзотичними, зокрема широкий спектр засобів для лікування багатьох захворювань. Наприклад, так зване золоте рішення, що вихваляли як універсальне лікування, продавали під назвою «Сонячний еліксир».
У давнину однією з об’єктивних ознак захворювання була наявність паразитів, наприклад, глистів або їхніх яєць. Їхнє виявлення давало підставу для висновку про вселення диявола як результат гріха. Таким чином, багато видів лікування передбачало не лише вилучення паразитів крізь задній прохід або шкірні виразки, а й читання молитов та використання зілля, спрямованого на вигнання духів.
У той час як космологія, віщування і біблійні пророцтва домінували в оцінці стану здоров’я та використовувалися для прогнозу ймовірності успішного наслідку лікування, результати досліджень анатомів і фізіо­логів XVI та XVII ст. започаткували розуміння взаємозв’язку між будовою тіла та його функціями. Застосування принципу, що структура управляє функцією, а функція перебуває під впливом структури у рамках концепції повної інтеграції організму, дало змогу дослідникам розкрити деякі таємниці організму і сприяло певним досягненням у сфері медичних знань.
Кровопускання з медичною метою використовували практично в усіх культурах та суспільствах. Воно ґрунтувалося на концепції, що за низки захворювань видалення певного об’єму крові забезпечує швидше одужання пацієнта. Існували три основних методи кровопускання: флеботомія — розтин вени для виходу крові, накладання банок, яке проводили юним, літнім та слабким пацієнтам, які не могли перенести флеботомію, застосування п’явок. Найпопулярнішим було використання п’явок. Антикоагулянти, що секретуються п’явкою у кров, уповільнюють загоєння та рубцювання. Ця властивість особливо корисна для відновлення пошкоджених тканин без рубця, тому становить особливий інтерес для пластичної хірургії.