Новітні рекомендації з фармакологічного лікування синдрому подразненого кишечника із діареєю. Огляд літератури

С. М. Ткач; А. Е. Дорофєєв

doi:10.30978/MG-2022-3-50

Автор(и)

С. М. Ткач Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна http://orcid.org/0000-0003-1772-9562
А. Е. Дорофєєв Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, Україна http://orcid.org/0000-0002-2631-8733

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2022-3-50

Ключові слова:

синдром подразненої кишки із діареєю, фармакологічне лікування, рифаксимін

Анотація

Синдром подразненого кишечника (СПК) виникає внаслідок порушень взаємодії між кишечником та мозком. Його поширеність у світі серед дорослих становить від 4,1 до 10,1 %. Незважаючи на те, що СПК не загрожує життю, він асоціюється зі зниженням якості життя, підвищенням рівня супутніх психологічних порушень та високими економічними витратами. Одним з основних субтипів є СПК з діареєю (СПК‑Д). Недавно опубліковано нові рекомендації Американської гастроентерологічної асоціації з фармакологічного лікування хворих на СПК‑Д, що ґрунтуються на доказах, отриманих на підставі систематичного і всебічного аналізу літератури, при цьому враховували лише рандомізовані контрольовані дослідження, проведені у дорослих із СПК. Діагноз СПК‑Д можна встановити на підставі історії хвороби та результатах фізичного огляду, оцінки шлунково‑кишкових симптомів (особливо за наявності або відсутності тривожних ознак), обмеженого діагностичного тестування та використання Римських критеріїв IV з урахуванням симптомів. Наявність тривожних ознак, таких як поява нових симптомів у віці понад 50 років, ректальна кровотеча, не пов’язана з гемороєм або анальними тріщинами, ненавмисна втрата маси тіла, залізодефіцитна анемія, нічна діарея, сімейна історія раку товстої кишки, запальне захворювання кишечника або целіакія, потребує ретельного дообстеження. Для лікування СПК‑Д використовують препарати з різними механізмами дії, які відрізняються за ефективністю. Згідно з останніми рекомендаціями Американської гастроентерологічної асоціації, більшість препаратів, які широко застосовують у лікуванні СПК‑Д (зокрема спазмолітики, лоперамід, антидепресанти), мають низький рівень доказів ефективності. До препаратів, що мають сильний рівень доказів, належать рифаксимін‑a, елюксадолін і алосетрон, але останні два в Україні не зареєстровані та не застосовуються. У нашій країні лише один доступний препарат для лікування СПК‑Д та його рецидивів з добре доведеною ефективністю — рифаксимін‑a («Альфа Нормікс», «Ксифаксан»). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну для пацієнтів із СПК‑Д використовувати не рекомендується.

Біографії авторів

С. М. Ткач, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

д. мед. н., проф., гол. наук. співр. відділу профілактики та лікування цукрового діабету та його ускладнень

А. Е. Дорофєєв, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ

д. мед. н., проф., професор кафедри терапії

Посилання

Camilleri M., Northcutt A. R., Kong S. et al. Efficacy and safety of alosetron in women with irritable bowel syndrome: a randomised, placebo-controlled trial. Lancet. 2000;355:1035-1040.

Cash B. D., Pimentel M., Rao SS. C. et al. Repeat treatment with rifaximin improves irritable bowel syndrome-related quality of life: a secondary analysis of a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. Ther Adv Gastroenterol. 2017;10:689-699.

Chang L., Ameen V. Z., Dukes G. E. et al. A dose-ranging, phase II study of the efficacy and safety of alosetron in men with diarrhea-predominant IBS. Am J Gastroenterol. 2005;100:115-123.

Chang L., Lembo A., Sultan S. American Gastroenterological Association Institute Technical Review on the pharmacological management of irritable bowel syndrome. Gastroenterology. 2014;147:1149-1172.

Chey W. D., Chey W. Y., Heath A. T. et al. Long-term safety and efficacy of alosetron in women with severe diarrheapredominant irritable bowel syndrome. Am J Gastroenterol. 2004;99:2195-2203.

Dove L. S., Lembo A., Randall C. W. et al. Eluxadoline benefits patients with irritable bowel syndrome with diarrhea in a phase 2 study. Gastroenterology. 2013;145:329-338.

Drossman D. A., Hasler W. L. Rome IV-functional GI disorders: disorders of gut-brain interaction. Gastroenterology. 2016;150:1257-1261.

Drossman D. A., Tack J., Ford A. C. et al. Neuromodulators for functional gastrointestinal disorders (disorders of gut-brain interaction): a Rome Foundation Working Team Report. Gastroenterology. 2018;154:1140-1171.

Fehnel S. E., Ervin C. M., Carson R. T. et al. Development of the diary for irritable bowel syndrome symptoms to assess treatment benefit in clinical trials: foundational qualitative research. Value Health. 2017;20:618-626.

Frandemark A., Tornblom H., Jakobsson S. et al. Work productivity and activity impairment in irritable bowel syndrome (IBS): a multifaceted problem. Am J Gastroenterol. 2018;113:1540-1549.

Grover M., Drossman D. A. Psychotropic agents in functional gastrointestinal disorders. Curr Opin Pharmacol. 2008;8:715-723.

Hovdenak N. Loperamide treatment of the irritable bowel syndrome. Scand J Gastroenterol. Suppl. 1987;130:81-84.

Hungin A. P., Chang L., Locke G. R. et al. Irritable bowel syndrome in the United States: prevalence, symptom patterns and impact. Aliment Pharmacol Ther. 2005;21:1365-1375.

Jarcho J. M., Chang L., Berman M. et al. Neural and psychological predictors of treatment response in irritable bowel syndrome patients with a 5-HT3 receptor antagonist: a pilot study. Aliment Pharmacol Ther. 2008;28:344-352.

Khalif I. L., Quigley E. M., Makarchuk P. A. et al. Interactions between symptoms and motor and visceral sensory responses of irritable bowel syndrome patients to spasmolytics (antispasmodics). J Gastrointestin Liver Dis. 2009;18:17-22.

Kuiken S. D., Tytgat G. N., Boeckxstaens G. E. The selective serotonin reuptake inhibitor fluoxetine does not change rectal sensitivity and symptoms in patients with irritable bowel syndrome: a double blind, randomized, placebocontrolled study. Clin Gastroenterol Hepatol. 2003;1:219-228.

Ladabaum U., Sharabidze A., Levin T. R. et al. Citalopram provides little or no benefit in nondepressed patients with irritable bowel syndrome. Clin Gastroenterol Hepatol. 2010;8:42-48.e1.

Lavö B., Stenstam M., Nielsen A. L. Loperamide in treatment of irritable bowel syndrome-adouble-blind placebo controlled study. Scand J Gastroenterol. Suppl 1987. 130:77-80.

Lembo A., Pimentel M., Rao S. S. et al. Repeat treatment with rifaximin is safe and effective in patients with diarrhea-predominant irritable bowel syndrome. Gastroenterology. 2016;151:1113-1121.

Lembo A., Zakko S. F., Ferreira N. L. et al. Rifaximin for the treatment of diarrhea-associated irritable bowel syndrome: short term treatment leading to long term sustained response. Gastroenterology. 2008;134. A-545.

Lembo A, Sultan S., Chang L. et al. AGA Clinical Practice Guideline on the Pharmacological Management of Irritable Bowel Syndrome With Diarrhea. Gastroenterology. 2022;163:137-151.

Lovell R. M., Ford A. C. Global prevalence of and risk factors for irritable bowel syndrome: a meta-analysis. Clin Gastroenterol Hepatol. 2012;10:712-721.

Masand P. S., Pae C. U., Krulewicz S. et al. A double-blind, randomized, placebo-controlled trial of paroxetine controlled-release in irritable bowel syndrome. Psychosomatics. 2009;50:78-86.

Monnikes H. Quality of life in patients with irritable bowel syndrome. J Clin Gastroenterol. 2011;45 (suppl.). S98–S101.

Nellesen D., Yee K., Chawla A. et al. A systematic review of the economic and humanistic burden of illness in irritable bowel syndrome and chronic constipation. J Manag Care Pharm. 2013;19:755-764.

Palsson O. S., Whitehead W., Tornblom H. et al. Prevalence of Rome IV functional bowel disorders among adults in the United States, Canada, and the United Kingdom. Gastroenterology. 2020;158:1262-1273.

Pare P., Gray J., Lam S. et al. Health-related quality of life, work productivity, and health care resource utilization of subjects with irritable bowel syndrome: baseline results from LOGIC (Longitudinal Outcomes Study of Gastrointestinal Symptoms in Canada), a naturalistic study. Clin Ther. 2006;28:1726-1735, discussion 1710-1711.

Pimentel M., Lembo A., Chey W. D. et al. Rifaximin therapy for patients with irritable bowel syndrome without constipation. N Engl J Med. 2011;364:22-32.

Rome IV Diagnostic Algorithms for Common GI Symptoms. 2nd ed / Ed. by J. E. Kellow, D. A. Drossman, L. Chang et al. Rome Foundation, 2016.

Ruepert L., Quartero A. O., de Wit N. J. et al. Bulking agents, antispasmodics and antidepressants for the treatment of irritable bowel syndrome. Cochrane Database Syst Rev. 2011;CD003460.

Schoenfeld P., Pimentel M., Chang L. et al. Safety and tolerability of rifaximin for the treatment of irritable bowel syndrome without constipation: a pooled analysis of randomised, double-blind, placebo-controlled trials. Aliment Pharmacol Ther. 2014;39:1161-1168.

Singh P., Agnihotri A., Pathak M. K. et al. Psychiatric, somatic and other functional gastrointestinal disorders in patients with irritable bowel syndrome at a tertiary care center. J Neurogastroenterol Motil. 2012;18:324-331.

Singh P., Staller K., Barshop K. et al. Patients with irritable bowel syndrome-diarrhea have lower disease-specific quality of life than irritable bowel syndrome-constipation. World J Gastroenterol. 2015;21:8103-8109.

Smalley W., Falck-Ytter C., Carrasco-Labra A. et al. AGA Clinical Practice Guidelines on the laboratory evaluation of functional diarrhea and diarrhea-predominant irritable bowel syndrome in adults (IBS-D). Gastroenterology. 2019;157:851-854.

Sperber A. D., Bangdiwala S. I., Drossman D. A. et al. Worldwide prevalence and burden of functional gastrointestinal disorders, results of Rome Foundation Global Study. Gastroenterology. 2021;160:99-114.

Su G. L., Ko C. W., Bercik P. et al. AGA Clinical Practice Guidelines on the role of probiotics in the management of gastrointestinal disorders. Gastroenterology. 2020;159:697-705.

Sultan S., Falck-Ytter Y., Inadomi J. M. The AGA institute process for developing clinical practice guidelines part one: grading the evidence. Clin Gastroenterol Hepatol. 2013;11:329-332.

Tack J., Broekaert D., Fischler B. et al. A controlled crossover study of the selective serotonin reuptake inhibitor citalopram in irritable bowel syndrome. Gut. 2006;55:1095-1103.

Talley N. J., Kellow J. E., Boyce P. et al. Antidepressant therapy (imipramine and citalopram) for irritable bowel syndrome: a double-blind, randomized, placebocontrolled trial. Dig Dis Sci. 2008;53:108-115.

Tong K., Nicandro J. P., Shringarpure R. et al. A 9-year evaluation of temporal trends in alosetron postmarketing safety under the risk management program. Ther Adv Gastroenterol. 2013;6:344-357.

Vahedi H., Merat S., Momtahen S. et al. Clinical trial: the effect of amitriptyline in patients with diarrhea-predominant irritable bowel syndrome. Aliment Pharmacol Ther. 2008;27:678-684.

Wade P. R., Palmer J. M., McKenney S. et al. Modulation of gastrointestinal function by MuDelta, a mixed micro opioid receptor agonist/ micro opioid receptor antagonist. Br J Pharmacol. 2012;167:1111-1125.

Weinberg D. S., Smalley W., Heidelbaugh J. J. et al. American Gastroenterological Association Institute Guideline on the pharmacological management of irritable bowel syndrome. Gastroenterology. 2014;147:1146-1148.