Чи впливають лікарські засоби з метаболічною дією на кишкову мікробіоту. Огляд літератури

Анотація

Наведено результати досліджень на людях, що показують асоціацію між застосуванням певних лікарських препаратів і зміною складу кишкового мікробіому та його функціонального профілю. Виявлено, що мікробіом кишечника прямо чи опосередковано впливає на метаболізм та ефективність великої кількості препаратів, зумовлюючи варіабельність їхньої активації, інактивації та токсичності. Показано, що понад 800 неантибіотичних препаратів чинять значний вплив на десятки основних видів бактерій, що колонізують шлунково‑кишковий тракт. Наголошується, що незалежно від шляху введення деякі препарати тривало існують у кишечнику та контактують з мікробіомом (парентерально введені лікарські засоби та їхні метаболіти можуть потрапляти в кишечник через секрецію жовчі), тому кишечник є важливим учасником метаболізму лікарських засобів. Наведено дані про основні таксономічні зміни споживачів інгібіторів протонної помпи та показано, що їхня виразність асоціювалася з вищою дозою інгібіторів протонної помпи. Такі зміни мікробіому можуть потенціювати розвиток захворювань, оскільки аналогічні тим, що призводять до зниження колонізаційної резистентності та кишкових інфекцій. Багато уваги приділено наявності асоціації між кишковим мікробіомом та цукрознижувальними препаратами. Наведено дані щодо ролі кишкового мікробіому як основної мішені дії метформіну. Установлено, що метформін спричиняє збільшення чисельності Akkermansia muciniphila, яка корелює з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, серцево‑судинними захворюваннями та запаленням, і кількості лактобацил у верхніх відділах тонкої кишки, що сприяє його антидіабетичному ефекту. Показано, що метформін регулює численні метаболічні шляхи за допомогою взаємодії з кишковою мікробіотою і частково усуває дисбактеріоз, спричинений цукровим діабетом 2 типу, а зміни у популяції мікроорганізмів, що розмножуються при введенні метформіну, тісно пов’язані з його ефективністю та переносністю. Щодо інших антидіабетичних засобів (глітазони, інгібітори a‑глюкозидази, інгібітори дипептидилпептидази‑4, агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1) показано, що одним з основних їхніх ефектів є усунення дисбактеріозу шляхом впливу на джерела поживних речовин для бактерій за рахунок зміни складу і тривалості перебування вуглеводів у кишечнику, що свідчить про їхній взаємозв’язок з кишковим мікробіомом. Установлено, що лактобацили мають інгібувальну активність щодо інгібіторів дипептидилпептидази‑4. У цьому аспекті особливий інтерес можуть становити засоби, що модифікують мікробіом, насамперед пробіотики, пребіотики і антибіотики, оскільки їхнє застосування може значно змінити фармакокінетику препаратів. Патерн кишкового мікробіому, що спостерігається при лікуванні ліраглутидом, є повною протилежністю характерного для метаболічного синдрому. Показано, що прийом статинів пов’язаний зі змінами мікробіому кишечника. Припускають, що реакція холестерину ліпопротеїнів низької густини на прийом статинів може бути зумовлена активністю бактерій, що містять гідролази жовчних солей. Мікробіота кишечника може значною мірою впливати на метаболізм психоактивних препаратів за рахунок модуляції проникності кишечника з подальшим впливом на їхнє всмоктування. З іншого боку, прийом цієї групи препаратів призводить до знач­них змін у мікробіомі кишечника. Дуже важливим і перспективним є вивчення взаємодії мікробіому кишечника і лікарських засобів, які широко використовують, для застосування методів модуляції кишкового мікробіому з метою оптимізації ефективності лікування багатьох захворювань.