Ерадикація надмірного бактеріального росту як метод лікування функціональної диспепсії

Автор(и)

  • С. М. Ткач Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Ukraine
  • Н. В. Харченко Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-6683-3748
  • А. Е. Дорофєєв Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2021-5-12

Ключові слова:

функціональна диспепсія, синдром надмірного бактеріального росту, рифаксимін

Анотація

Функціональна диспепсія (ФД) є одним з найпоширеніших функціональних захворювань шлунково‑кишкового тракту, що трапляється в середньому у 10 % дорослої популяції. Останнім часом у патофізіології ФД велику увагу приділяють інфекційному чиннику. Окрім інфекції H. pylori та перенесених гострих гастроінтестинальних інфекцій, розглядають синдром надмірного бактеріального росту (СНБР), при якому кількість бактерій у тонкій кишці значно збільшується.

Мета — уточнити частоту синдрому надмірного бактеріального росту у хворих із різними субтипами функціональної диспепсії та визначити клінічну та мікробіологічну ефективність рифаксиміну‑a («Альфа Нормікс®») при цій патології.

Матеріали та методи. Для уточнення частоти СНБР у трьох гастроентерологічних центрах обстежено 118 пацієнтів з ФД (45 чоловіків, 73 жінки віком від 22 до 45 років (середній вік — (35 ± 10) років). Також обстежено 30 клінічно здорових осіб (середній вік — (33 ± 12) років), які утворили контрольну групу. Діагноз ФД та визначення її субтипу проводили згідно з Римськими критеріями IV. Усім хворим проводили верхню ендоскопію з біопсією та тестуванням на H. pylori. Не виявлено жодних структурних відхилень. Для діагностики СНБР усім хворим виконували Н2‑дихальний тест з лактулозою (Н2‑ЛДТ). Залежно від субтипу ФД пацієнти отримували базисну терапію або інгібітором протонної помпи (омепразол у дозі 20 мг 1 раз на добу) при ФД з епігастральним больовим синдромом (ЕБС) (група 1, n = 37), або прокінетиком (ітоприд у дозі 50 мг тричі на добу) при ФД з постпрандіальним дистрес‑синдромом (ПДС) (група 2, n = 36) протягом 2 тиж. Пацієнтам із позитивним результатом Н2‑ЛДТ, що передбачало наявність СНБР, призначали монотерапію рифаксиміном‑a у дозі 1200 мг/добу протягом 10 днів (група 3, n = 45). Ефективність лікування оцінювали через 2 та 4 тиж за динамікою показників шкали SAGIS (Structured Assessment of Gastrointestinal Symptom).

Результати. За позитивного результату Н2‑ЛДТ наявність СНБР зафіксовано у 45 зі 118 хворих на ФД (38,1 %) та 2 (6,6 %) суб’єктів із контрольної групи. Позитивний результат Н2‑ЛДТ статистично значущо частіше фіксували у хворих на ФД‑ПДС (45,4 %) порівняно із пацієнтами із ФД‑ЕБС (28,8 %, р < 0,01) та всіма хворими на ФД (38,1 %). Також СНБР статистично значущо частіше виявляли у хворих із постінфекційною ФД (50 %, р < 0,01). Застосування рифаксиміну у дозі 1200 мг/добу протягом 10 днів супроводжувалося клінічним поліпшенням у 28 з 45 хворих (62,2 %) через 4 тиж лікування. Клінічна ефективність рифаксиміну у хворих на ФД за показниками шкали SAGIS статистично значущо не відрізнялася від ефективності інгібітора протонної помпи та прокінетика, які застосовували при ФД‑ЕБС та ФД‑ПДС відповідно. Через 4 тиж у 36 із 45 хворих результат повторного Н2‑ЛДТ був негативним, що опосередковано свідчило про ерадикацію надмірного бактеріального росту та високу антибактеріальну ефективність рифаксиміну. Лікування рифаксиміном було безпечним, а незначні побічні ефекти спостерігали лише у 3 (6,6 %) хворих.

Висновки. СНБР часто асоціюється із ФД та спостерігається частіше, ніж у кожного третього хворого. У пацієнтів із ФД‑ПДС СНБР виявляють статистично значущо частіше, ніж у хворих на ФД‑ЕБС, що свідчить про важливу роль уповільнення випорожнення шлунка у розвитку СНБР. Також СНБР статистично значущо частіше діагностують у хворих із постінфекційною ФД, які протягом останнього року перенес­ли гострий гастроентерит. Це свідчить про важливу роль кишкового мікробіому в підтриманні стабільності структурно‑функціонального стану шлунково‑кишкового тракту. Отримані дані дають підставу розглядати СНБР як можливий патогенетичний чинник ФД принаймні у частини хворих, що потребує своєчасної діагностики та корекції, зокрема застосування рифаксиміну‑a.

 

Біографії авторів

С. М. Ткач, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

д. мед. н., проф.

Н. В. Харченко, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ

д. мед. н., проф., член-кореспондент НАМН України, зав. кафедри дієтології і ендоскопії

А. Е. Дорофєєв, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ

д. мед. н., проф., професор кафедри терапії

Посилання

Capurso G., Signoretti M., Archibugi L et al. Systematic review andmeta-analysis: Small intestinal bacterial overgrowth in chronic pancreatitis. United European Gastroenterol J. 2016;4 (5):697-705. doi: 10.1177/2050640616630117.

Cash B. D., Pimentel M., Rao SSC. et al. Repeat treatment with rifaximin improves irritable bowel syndrome-related quality of life: A secondary analysis of a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. Ther Adv Gastroenterol. 2017;10:689-699.

Chen B., Kim J. J., Zhang Y et al. Prevalence and predictors of small intestinalbacterial overgrowth in irritable bowel syndrome: a systematicreview and meta-analysis. J Gastroenterol. 2018;53 (7):807-818. doi: 10.1007/s00535-018-1476-9.

Chojnacki C. J., Konrad P., Błońska A et al. Usefulness of the hydrogen breath test in patients with functional dyspepsia. Gastroenterol Rev. 2020;15. doi: 10.5114/pg.2020.92690.

Costa M. B., Azeredo IL. Jr., Marciano R. D. et al. Evaluation of small intestinebacterial overgrowth in patients with functional dyspepsia through H2 breath test. Arq Gastroenterol. 2012;49 (4):279-283. doi: 10.1590/s0004-28032012000400009.

Du L., Chen B., Kim J. J. et al. Micro-inflammation in functional dyspepsia: A systematic review and meta-analysis. Neurogastroenterol Motil. 2018;30 (4). e13304. doi: 10.1111/nmo.13304.

Farre R., Vicario M. Abnormal barrier function in gastrointestinal disorders. Handb Exp Pharmacol 2017. 239:193-217. doi: 10.1007/164_2016_107.

Gatta L., Scarpignato C. Systematic review with meta-analysis: rifaximin is effective and safe for the treatment of small intestine bacterial overgrowth. Aliment Pharmacol Ther. 2017;45 (5):604-616. doi: 10.1111/apt.1392.

Gurusamy S. R., Shah A., Talley N. J. et al. Small intestinal bacterial overgrowth in functional dyspepsia: A systematic review and meta-analysis. Am J Gastroenterol. 2021;116:935-942.

Holtmann G., Shah A., Morrison M. Pathophysiology of functional gastrointestinal disorders: a holistic overview. Dig Dis. 2017;35:5-13.

Koloski N. A., Jones M., Hammer J et al. The validity of a new structured assessment of gastrointestinal symptoms scale (SAGIS) for evaluating symptoms in the clinical setting

[published correction appears in Dig. Dis. Sci. 2017 Jul 8]. Dig Dis Sci. 2017;62:1913-1922. https://doi. org/10.1007/s10620-017-4599-6.

Lembo A., Pimentel M., Rao S. S. et al. Repeat treatment with rifaximin is safe and effective in patients with diarrhea-predominant irritable bowel syndrome. Gastroenterology. 2016;151:1113-1121.

Lembo A., Rao S. C., Heimanson Z., Pimentel M. Abdominal pain response to rifaximin in patients with irritable bowel syndrome with diarrhea. Clinical and Translational. Gastroenterology. 2020;11:e00144. https://doi.org/10.14309/ctg.0000000000000144.

Losurdo G., Leandro G., Ierardi E et al. Breath tests for the non-invasive diagnosis of small intestinal bacterial overgrowth: a systematic review with meta-analysis. J Neurogastroenterol Motil. 2020;26 (1):16-28. doi: 10.5056/jnm19113.

Losurdo G., Marra A., Shahini E et al. Small intestinal bacterial overgrowthand celiac disease: A systematic review with pooled-data analysis. Neurogastroenterol Motil. 2017;29 (6). doi: 10.1111/nmo.13028.

Losurdo G., Salvatore D’Abramo F et al. The influence of small intestinal bacterial overgrowth in digestive and extra-intestinal disorders. Int J Mol Sci. 2020;21 (10):3531. doi: 10.3390/ijms21103531.

Mahadeva S., Ford A. C. Clinical and epidemiological differences in functional dyspepsia between the East and the West. Neurogastroenterol Motil. 2016;28 (2):167-174. doi: 10.1111/nmo.12657.

Mahadeva S., Goh K. L. Epidemiology of functional dyspepsia: a global perspective. World J Gastroenterol. 2006;12 (17):2661-2666. doi: 10.3748/wjg.v12.i17.2661.

Maslennikov R., Pavlov C., Ivashkin V. Small intestinal bacterial overgrowthin cirrhosis: systematic review and meta-analysis. Hepatol Int. 2018;12 (6):567-576. doi: 10.1007/s12072-018-9898-2.

Miwa H., Oshima T., Tomita T et al. Recent understanding of the pathophysiology of functional dyspepsia: role of the duodenum as the pathogenic center. J Gastroenterol. 2019;54 (4):305-311. doi: 10.1007/s00535-019-01550-4.

Petzold G., Amanzada A., Gress T. M. et al. High prevalence of pathological hydrogen breath tests in patients with functional dyspepsia. Digestion 2019. 100 (3):186-191. doi: 10.1159/000494718.

Pimentel M., Lembo A., Chey W. D. et al. Rifaximin therapy for patients with irritable bowel syndrome without constipation. N Engl J Med. 2011;364:22-32.

Pimentel M., Morales W., Chua K et al. Effects of rifaximin treatment and retreatment in nonconstipated IBS subjects. Dig Dis Sci. 2011;56:2067-2072.

Pimentel M., Saad R. J., Long M. D., Rao SS. C. ACG clinical guideline: small intestinal bacterial overgrowth. Am J Gastroenterol. 2020;115 (2):165-178. doi: 10.14309/ajg.0000000000000501.

Ramanathan S., Karunakaran P., Shaikh Mohamed K et al. A study on the role of small intestinal bacterial overgrowth in patients with functional dyspepsia. IAIM. 2017;4 (5):88-97.

Salem A. E., Singh R., Ayoub Y. K. et al. The gut microbiome and irritablebowel syndrome: State of art review. Arab J Gastroenterol. 2018;19 (3):136-141. doi: 10.1016/j.ajg.2018.02.008.

Schoenfeld P., Pimentel M., Chang L et al. Safety and tolerability of rifaximin for the treatment of irritable bowel syndrome without constipation: A pooled analysis of randomised, double-blind, placebo-controlled trials. Aliment Pharmacol Ther. 2014;39:1161-1168.

Shah A., Morrison M., Burger D et al. Systematic review with meta-analysis: the prevalence of small intestinal bacterial overgrowth in inflammatory bowel disease. Aliment Pharmacol Ther. 2019;49 (6):624-635. doi: 10.1111/apt.15133.

Shah A., Talley N. J., Jones M et al. Small intestinal bacterial overgrowthin irritable bowel syndrome: a systematic review and meta-analysis of case-control studies. Am J Gastroenterol. 2020;115 (2):190-201. doi: 10.14309/ajg.0000000000000504.

Shimura S., Ishimura N., Mikami H et al. Small intestinal bacterial overgrowth in patients with refractory functional gastrointestinal disorders. J Neurogastroenterol Motil. 2016;22 (1):60-68. doi: 10.5056/jnm15116.

Stanghellini V., Chan F. K., Hasler W. L. et al. Gastroduodenal disorders. Gastroenterology. 2016;150 (6):1380-1392. doi: 10.1053/j.gastro. 2016.02.011.

Tan V. P., Liu K. S., Lam F. Y. et al. Randomised clinical trial: rifaximinversus placebo for the treatment of functional dyspepsia. Aliment Pharmacol Ther. 2017;45 (6):767-776. doi: 10.1111/apt.13945.

Tziatzios G., Giamarellos-Bourboulis E.J., Papanikolaou I. S. et al. Is small intestinal bacterial overgrowth involved in the pathogenesis of functional dyspepsia? Med Hypotheses. 2017;106:26-32. doi: 10.1016/j.mehy.2017.07.005.

Wijarnpreecha K., Lou S., Watthanasuntorn K et al. Small intestinalbacterial overgrowth and nonalcoholic fatty liver disease: a systematicreview and meta-analysis. Eur J Gastroenterol Hepatol. 2020;32 (5):601-608. doi: 10.1097/MEG.0000000000001541.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-15

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження