Частота надмірного бактеріального росту та ефективність його лікування при синдромі подразненого кишечника
DOI:
https://doi.org/10.30978/MG-2021-2-21Ключові слова:
синдром подразненого кишечника, синдром надмірного бактеріального росту, рифаксимінАнотація
Мета — вивчити частоту синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР) та встановити вплив його ерадикації на клінічний перебіг різних субтипів синдрому подразненого кишечника (СПК).
Матеріали та методи. Проведено відкрите порівняльне рандомізоване дослідження. Обстежено 88 пацієнтів із СПК, з них 35 чоловіків та 53 жінки віком від 26 до 56 років (середній вік — (40 ± 14) років). Діагноз СПК у всіх хворих встановлено за Римськими критеріями IV. У більше ніж половини хворих (47 (53,4 %)) виявлено СПК з діареєю (СПК‑Д), у 30 (34,1 %) — змішаний субтип СПК (СПК‑Зм), у 11 (12,5 %) — СПК із запором (СПК‑З). У 37 (42 %) пацієнтів тривалість СПК становила < 5 років, у 35 (39,8 %) — 5 — 10 років, у 16 (18,2 %) — понад 10 років. У 30 (34,1 %) осіб СПК мав легкий перебіг, у 45 (51,1 %) — середньотяжкий, у 13 (14,8 %) — тяжкий. Також було обстежено 30 клінічно здорових осіб (18 жінок, 12 чоловіків, середній вік — (33 ± 12) років). Діагностику СНБР виконували за допомогою Н2‑дихального тесту з лактулозою (Н2‑ЛДТ).
Результати. Загальна частота виявлення СНБР (за результатами Н2‑ЛДТ) у пацієнтів із СПК значно перевищувала показник контрольної групи (73,9 і 6,6 %; р < 0,005). Частота СНБР була статистично значущовищою при СПК‑Д та СПК‑Зм (відповідно 78,7 та 73,3 %) порівняно із СПК‑З (54,3 %; р < 0,005). Також СНБР статистично значущо частіше траплявся у жінок з анамнезом захворювання < 5 років, причому у більшості хворих спостерігали середньотяжкий перебіг СПК‑Д. У більшості хворих з позитивним результатом Н2‑ЛДТ і наявністю СНБР (60 із 65 хворих, 92,3 %) мав місце метеоризм. Ерадикації СНБР після лікування рифаксиміном досягнуто в 73,8 % випадків, причому частота ерадикації при СПК‑Д (78,4 %) статистично значущо перевищувала таку при СПК‑З (66,6 %). Установлено, що рифаксимін у дозі 1600 мг/добу протягом 14 днів був ефективнішим (ерадикація у 76,6 % випадків) порівняно з дозою 1200 мг/добу (ерадикація у 71,4 % випадків; р = 0,63).
Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що СНБР часто наявний у хворих на СПК, а його усунення супроводжується підвищенням як клінічного, так і протирецидивного ефекту. Рифаксимін є ефективним засобом для ерадиції СНБР, причому збільшення його дози (з 1200 до 1600 мг/ добу) корелює із підвищенням клінічної та антибактеріальної ефективності. Клінічне поліпшення та зниження частоти рецидивів після ерадикації СНБР свідчать про те, що останній може відігравати патогенетичну роль при СПК.
Посилання
Drossman D. Rome IV: functional gastrointestinal disorders — disorders of gut-brain interaction. Gastroenterology. 2016;150:1257-1261. doi: 10.1053/j.gastro.2016.03.035.
Drossman DA. Treatment for bacterial overgrowth in the irritable bowel syndrome. Comment on: Ann Intern Med. 2006;145(8):557-563.
Lembo A, Rao SC, Heimanson Z, Pimentel M. Abdominal pain response to rifaximin in patients with irritable bowel syndrome with diarrhea. Clinical and Translational Gastroenterology. 2020;11. e00144.
Lin HC. Small intestinal bacterial overgrowth: a framework for understanding irritable bowel syndrome. JAMA. 2004;292:852-858.
Lovell RM, Ford AC. Global prevalence of and risk factors for irritable bowel syndrome: a meta¬-analysis. Clin Gastroenterol Hepatol. 2012;10:712-721.e4. PMID: 22426087. doi: 10.1016/j.cgh.2012.02.029.
Lupascu A, Gabrielli M, Lauritano EC et al. Hydrogen glucose breath test to detect small intestinal bacterial overgrowth: a prevalence case-control study in irritable bowel syndrome. Aliment Pharmacol Ther. 2005;22:1157-1160.
Menees SB, Maneerattannaporn M, Kim HM et al. The efficacy and safety of rifaximin for the irritable bowel syndrome: A systematic review and meta-analysis. Am J Gastroenterol. 2012;107:28-36.
Pimentel M, Chow EJ, Lin HC. Eradication of small intestinal bacterial overgrowth reduces symptoms of irritable bowel syndrome. Am J Gastroenterol. 2000;95:3503-3506.
Pimentel M, Chow EJ, Lin HC. Normalization of lactulose breath testing correlates with symptom improvement in irritable bowel syndrome. Am J Gastroenterol. 2003;98:412-419.
Pimentel M, Lembo A, Chey WD et al. Rifaximin therapy for patients with irritable bowel syndrome without constipation. N Engl J Med. 2011;364:22-32.
Pimentel M, Morales W, Chua K et al. Effects of rifaximin treatment and retreatment in nonconstipated IBS subjects. Dig Dis Sci. 2011;56:2067-2072.
Pimentel M, Park S, Mirocha J et al. The effect of a nonabsorbed oral antibiotic (rifaximin) on the symptoms of the irritable bowel syndrome: A randomized trial. Ann Intern Med. 2006;145:557-563.
Posserud I, Stotzer P.-O., Bjornsson ES, Abrahamsson H, Simren M. Small intestinal bacterial overgrowth in patients with irritable bowel syndrome. Gut. 2007;56:802-808.
Reddymasu SC, Sostarich S, McCallum RW. Small intestinal bacterial overgrowth in irritable bowel syndrome: Are there any predictors?. BMC Gastroenterology. 2010;10:23.
Saha L. Irritable bowel syndrome: pathogenesis, diagnosis, treatment, and evidence based medicine. World J Gastroenterol. 2014;20:6759-6773.
Sharara AI, Aoun E, Abdul-Baki H et al. A randomized double-blind placebo-controlled trial of rifaximin in patients with abdominal bloating and flatulence. Am J Gastroenterol. 2006;101:326-333.
Simrén M, Barbara G, Flint HJ et al. Intestinal microbiota in functional bowel disorders: a Rome foundation report. Gut. 2013;62:159-176. PMID: 22730468. doi: 10.1136/gutjnl-2012-302167.
Soldi S, Vasileiadis S, Uggeri F et al. Modulation of the gut microbiota composition by rifaximin in non-constipated irritable bowel syndrome patients: A molecular approach. Clin Exp Gastroenterol. 2015;N 8:309-325.
