Спосіб підвищення ефективності терапевтичних інтервенцій неалкогольної жирової хвороби печінки у пацієнтів з коморбідною патологією

Анотація

Мета — підвищити ефективність лікування і вторинної профілактики неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою I — II стадії 1 — 2‑го ступеня та вісцеральним ожирінням шляхом призначення індивідуально розроблених схем корекції харчової поведінки на тлі стандартної терапії цих захворювань.

Матеріали та методи. Обстежено 140 пацієнтів (середній вік — (53,0 ± 0,8) року) з НАЖХП і вісцеральним ожирінням на тлі гіпертонічної хвороби I — II стадії (100 пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла (50 (50,0 %) чоловіків та 50 (50,0 %) жінок) і 40 з нормальною масою тіла (18 (45,0 %) чоловіків та 22 (55,0 %) жінки), які перебували на лікуванні в Національному інституті терапії імені Л. Т. Малої НАМН України. Всі пацієнти мали медикаментозно контрольовану артеріальну гіпертензію. До контрольної групи залучено 40 практично здорових осіб (17 (42,5 %) чоловіків і 23 (57,5 %) жінки, середній вік — (49,9 ± 1,6) року)). Типи харчової поведінки вивчали за допомогою анкети DEBQ, фактичне харчування — за допомогою розробленої анкети і аналізу щотижневого щоденника харчування. Проводили нутригенетичні дослідження та стандартні антропометричні вимірювання, моніторинг складу тіла, ульт­развукове дослідження органів черевної порожнини та серця, комп’ютерну томографію черевної порожнини і щоденний моніторинг артеріального тиску. Розраховували індекс вісцерального ожиріння та співвідношення площі вісцеральної жирової і підшкірної жирової тканини живота. Вивчали вуглеводний та ліпідний обмін, урикемію. Пацієнтів розподілили в дві групи: перша група (n = 50) отримувала терапію відповідно до наказу МОЗ України № 826 і додатково індивідуально розроблене лікувально‑дієтичне харчування, друга група (n = 50) — лише стандартне немедикаметозне лікування НАЖХП. Термін спостереження — 12 міс.

Результати. У пацієнтів 1‑ї групи відзначено статистично значущі (p < 0,05) зміни основних антропо­метричних показників: зниження маси тіла на 7 — 10 %, індексу маси тіла та обводу талії — в 1,2 разу (p < 0,05) і збільшення швидкості основного обміну на 16 — 20 % (р < 0,001). Корекція харчової поведінки сприяла поліпшенню ліпідного та вуглеводного обміну, печінкових проб (зниження активності аланінамінотрансферази в 2,4 разу, аспартатамінотрансферази — в 2,5 разу (p < 0,05)), показників комп’ютерної томографії (ознак стеатозу (збільшення рентгенощільності печінки на 35 % (p < 0,001), індексу вісцерального ожиріння вдвічі (p < 0,001), площі вісцеральної жирової тканини — в 2,1 разу (p < 0,001)), сагітального діаметра тіла — в 1,3 разу (p < 0,001)), нормалізації індексу вісцерального ожиріння у 78 % пацієнтів, формуванню та дотриманню правильних харчових звичок у 86 % пацієнтів, зниженню ступеня порушення харчування у 14 % пацієнтів (р < 0,001).

Висновки. Досягти підвищення ефективності немедикаментозного лікування хворих на НАЖХП з вісцеральним ожирінням на тлі гіпертонічної хвороби I — II стадії можна шляхом корекції порушень харчової поведінки та призначення оптимальних схем індивідуально розробленого лікувально‑дієтичного харчування на підставі внутрішньогенетичного дослідження з урахуванням внутрішньогенетичних особливостей і характеристик харчової поведінки.