Клінічне застосування інгібітора протонної помпи в лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ускладненої стравоходом Барретта (випадок із практики)

Анотація

У статті розглянуто клінічний випадок пацієнта зі стравоходом Барретта. Пацієнт 36 років звернувся в клініку зі скаргами на печію, яка не припинялася на тлі прийому стандартної дози інгібітора протонної помпи. Після огляду та езофагогастродуоденоскопії із біопсією встановлено діагноз: кила стравохідного отвору діафрагми. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стравохід Барретта, С0М4, невизначена дисплазія, з типовим рефлюксним синдромом.
Пацієнту призначено корекцію харчування та терапію інгібітором протонної помпи («Нольпаза» 40 мг, по 1 таблетці двічі на день) з тривалістю прийому 6 місяців. Після закінчення лікування проведено повторний огляд та езофагогастродуоденоскопію із біопсією в динаміці. Діагноз змінено на: стравохід Барретта без дисплазії. Пацієнту рекомендовано контроль гастроскопії через 3 роки та тривалий прийом інгібітора протонної помпи.
Цей випадок вказує на те, що радикальні методи лікування за наявності такого передракового стану, як стравохід Барретта, не завжди єдино можливі. Є варіанти стравоходу Барретта, за яких достатньою є медикаментозна терапія подвоєною дозою ІПП та періодичне спостереження за пацієнтом за допомогою верхньої ендоскопії. На підставі світових стандартів щодо ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта з невизначеною дисплазією цей клінічний приклад дає підстави рекомендувати прийом пантопразолу («Нольпаза») як ефективного препарату за діагнозу «стравохід Барретта».