Автоімунний гастрит: проблеми діагностики та терапії

Автор(и)

  • M. Yu. Zak Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв, Україна
  • S. V. Muzyka Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ, Україна
  • M. O. Klymenko Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2019-4-59

Ключові слова:

автоімунний гастрит, діагностика, лікування, перніціозна анемія, залізодефіцитна анемія

Анотація

Хронічний гастрит (ХГ) — одне з найпоширеніших захворювань внутрішніх органів, яким страждає до 20 % дорослої популяції. Сучасна парадигма ХГ розглядає захворювання як стартовий майданчик для формування раку шлунка, а також ерозивно-виразкових уражень, зокрема індукованих прийомом протизапальних препаратів. Широка поширеність симптомів шлункової диспепсії нерідко зумовлює гіпердіагностику ХГ, тоді як верифікація діагнозу має ґрунтуватися лише на клініко-ендоскопічних і патоморфологічних критеріях.
Останніми роками представлено великий масив наукових даних щодо ролі різних видів мікроорганізмів, зокрема бактерії H. pylori, дуоденогастрального рефлюксу, прийому медичних препаратів у розвитку і прогресуванні ХГ. Однак автоімунна форма цього захворювання є маловивченою. Загальновідомо, що автоімунний гастрит (АІГ) — це найважливіший чинник розвитку перніціозної анемії, а гіпохлоргідрія призводить до залізодефіцитної анемії. Роль АІГ у формуванні шлункової атрофії і метаплазії вивчено недостатньо, так само, як і гастроканцерогенний потенціал АІГ. На відміну від інших морфологічних форм ХГ діагностика АІГ потребує не лише визначення клініко-ендоскопічних і патогістологічних показників, а й аналізу серологічних даних. З позиції сучасних класифікацій ХГ (Кіотського консенсусу та системи OLGA/OLGIM) становить інтерес кореляція між серологічними і патогістологічними маркерами у пацієнтів з АІГ.
Лікування АІГ неспецифічне і принципово не відрізняється від терапії інших форм ХГ. Однак з огляду на патогенетичні особливості АІГ перспективним є розробка методів корекції імунопатологічних процесів, які характеризують це захворювання. Лікування АІГ спрямоване на ерадикацію інфекції, відновлення моторно-евакуаторної функції гастродуоденальної зони, нейтралізацію шкідливої дії жовчних кислот, однак стратегічним напрямом у терапії захворювання є гастропротекція. Використання препаратів на основі солей вісмуту сприяє відновленню структурного і функціонального стану слизової оболонки шлунка, регресу атрофії та кишкової метаплазії, гальмує прогресування АІГ.

Біографії авторів

M. Yu. Zak, Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв

Зак Максим Юрійович, д. мед. н., ст. наук. співр.
49005, м. Дніпро, а/с 484. Тел./факс (56) 713-45-40

S. V. Muzyka, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Музика Сергій Валерійович, асистент кафедри гастроентерології, дієтології та ендоскопії НМАПО ім. П. Л. Шупика, головний лікар гастроентерологічного центру «Олімед»
03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 6
Тел.: (44) 526-49-00, 526-49-01, 526-49-02

M. O. Klymenko, Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв

М. О. Клименко

Посилання

Zak MJu. Khronichnyy̆ ghastryt u khvorykh na osteoartroz: kliniko-proghnostychni, morfofunkcionaljni ta terapev- tychni aspekty: Avtoref. dys....d-ra med. nauk. Kharkiv,, 2017:41.

Zak MJu, Mosiy̆chuk LM. Khronichnyy̆ ghastryt i peredrak shlunka: Prakt. posibnyk. Dnipropetrovsjk, 2011:71.

Lyvzan MA, Mozghovoy̆ SY, Kononov AV. Ghastryt posle эradykacyy Helicobacter pylori — prostыe sledы yly serj’eznыe posledstvyja?. Suchasna ghastroenterol. 2011; 6 (62):73-76. Індексу DOI немає

Plotnykova EJu, Sukhykh AS. Preparatы vysmuta v praktyke vracha. Lechashhyy̆ vrach. 2016; 2.

Stuklov NY, Semenova EN. Zhelezodefycytnaja anemyja. Sovremennaja taktyka dyaghnostyky y lechenyja, kryteryy эffektyvnosty terapyy. Klyn. med. 2013;91,12; 12:61-67.

Kharchenko NV, Muzyka SV, Zak MJu. Peredrakovi zminy slyzovoï obolonky shlunka: mizhdyscyplinarnyy̆ poghljad na problem. Suchasna ghastroenterol. 2018; 4. DOI: 10.30978/MG-2018-3-96

Annibale B et al. Gastrointestinal causes of refractory iron deficiency anemia in patients without gastrointestinal symptoms. Am J Med. 2001;111(6):439-445. DOI:10.1016/s0002-9343 (01)00883-x

Annibale B, Lahner E, Fave GD. Diagnosis and management of pernicious anemia. Curr Gastroenterol Rep. 2011;13(6):518-524. DOI:10.1007/s11894-011-0225-5

Antico A et al. Clinical usefulness of the serological gastric biopsy for the diagnosis of chronic autoimmune gastritis. Clin Dev Immunol. 2012;2012:520970. DOI:10.1155/2012/520970

Bizzaro N, Tozzoli R, Shoenfeld Y. Are we at a stage to predict autoimmune rheumatic diseases?. Arthritis Rheum. 2007;56(6):1736-1744. DOI:10.1002/art.22708

Cabrera de Leon A et al. Factors associated with parietal cell autoantibodies in the general population. Immunol Lett. 2012;147 (1-2):63-66. DOI:10.1016/j.imlet.2012.06.004

Centanni M et al. Atrophic body gastritis in patients with autoimmune thyroid disease: an underdiagnosed association. Arch Intern Med. 1999;159 (15):1726-1730. DOI:10.1001/archinte.159.15.1726

Chanarin I. Pernicious anaemia as an autoimmune disease. Br J Haematol. 1972;23 (suppl.):101-107. DOI: 10.1111/j.1365-2141.1972.tb03510.× 14. Chiovato L et al. Disappearance of humoral thyroid autoimmunity after complete removal of thyroid antigens. Ann Intern Med. 2003;139 (5 Pt 1):346-351. DOI:10.7326/0003-4819-139-5_part_1-200309020-00010

Claeys D et al. The gastric H+/K+-ATPase is a major autoantigen in chronic Helicobacter pylori gastritis with body mucosa atrophy. Gastroenterology. 1998;115(2):340-347. DOI:10.1016/s0016-5085 (98)70200-8

De Block CE, De Leeuw IH, Van Gaal LF. Autoimmune gastritis in type 1 diabetes: a clinically oriented review. J Clin Endocrinol Metab. 2008;93(2):363-371. DOI:10.1210/jc.2007-2134

Dickey W et al. Gastric as well as duodenal biopsies may be useful in the investigation of iron deficiency anaemia. Scand J Gastroenterol. 1997;32(5):469-472. DOI:10.3109/00365529709025083

Ghosh T et al. Review article: methods of measuring gastric acid secretion. Aliment Pharmacol Ther. 2011;33(7):768-781. DOI: 10.1111/j.1365-2036.2010.04573.× 19. Gram K, Gram HC. Relations between achylia gastrica and simple and pernicious anemia. Arch Intern Med. 1924;34:658-668. DOI:10.1001/archinte.1924.00120050075004

Hershko C et al. Variable hematologic presentation of autoimmune gastritis: age-related progression from iron deficiency to cobalamin depletion. Blood. 2006;107(4):1673-1679. DOI:10.1182/blood-2005-09-3534

Hershko C, Patz J, Ronson A. The anemia of achylia gastrica revisited. Blood Cells Mol Dis. 2007;39(2):178-183. DOI:10.1016/j.bcmd.2007.03.006

Israeli E et al. Anti-Saccharomyces cerevisiae and antineutrophil cytoplasmic antibodies as predictors of inflammatory bowel disease. Gut. 2005;54(9):1232-1236. DOI: 10.1136/gut.2004.060228

Kaye PV et al. The clinical utility and diagnostic yield of routine gastric biopsies in the investigation of iron deficiency anemia: a case-control study. Am J Gastroenterol. 2008;103 (11):2883-2889. DOI:10.1111/j.1572-0241.2008.02121.x

Kulnigg-Dabsch S. Autoimmune gastritis. Wien Med Wochenschr. 2016;Bd. 166 (13):424-430. DOI: 10.1007/s10354-016-0515-5

Kulnigg-Dabsch S et al. Sa2034 Autoimmune Gastritis Is Common in Patients With Iron Deficiency - Non-Invasive Evaluation of Iron Deficiency Aside Guideline Recommendations. Gastroenterology. DOI: https:. doi.org/10.1016/S0016-5085 (15)31308-1

Lahner E et al. Reassessment of intrinsic factor and parietal cell autoantibodies in atrophic gastritis with respect to cobalamin deficiency. Am J Gastroenterol. 2009;104(8):2071-2079. DOI:10.1038/ajg.2009.231

McNicholl AG et al. Accuracy of GastroPanel for the diagnosis of atrophic gastritis. Eur J Gastroenterol Hepatol. 2014;26(9):941-948. [PMC free article] DOI:10.1097/MEG.0000000000000132

Neumann WL et al. Autoimmune atrophic gastritis — pathogenesis, pathology and management. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2013;10(9):529-541. DOI:10.1038/nrgastro.2013.101

Okano A, Takakuwa H, Matsubayashi Y. Parietal-cell hyperplasia mimicking sporadic fundic gland polyps in the atrophic mucosa of autoimmune gastritis. Gastrointest Endosc. 2007;66(2):394-395. DOI:10.1016/j.gie.2007.01.022

Park JY, Lam-Himlin D, Vemulapalli R. Review of autoimmune metaplastic atrophic gastritis. Gastrointest Endosc. 2013;77(2):284-292. DOI: https:. doi.org/10.1016/j.gie.2012.09.033

Perros P et al. Prevalence of pernicious anaemia in patients with type 1 diabetes mellitus and autoimmune thyroid disease. Diabet Med. 2000;17 (10):749-751. DOI:10.1046/j.1464-5491.2000.00373.× 32. Pittman ME et al. Autoimmune metaplastic atrophic gastritis: recognizing precursor lesions for appropriate patient evaluation. Am J Surg Pathol. 2015;39 (12):1611-1620. DOI:10.1097/PAS.0000000000000481

Stolte M et al. Active autoimmune gastritis without total atrophy of the glands. Z Gastroenterol. 1992;30 (10):729-735.

Sugano K, Tack J, Kuipers EJ et al. Kyoto global consensus report on Helicobacter pylori gastritis. Gut. 2015;64(9):1353-1367. DOI:10.1136/gutjnl-2015-309252

Toh BH. Diagnosis and classification of autoimmune gastritis. Autoimmun Rev. 2014;13 (4-5):459-462. DOI: 10.1016/j.autrev.2014.01.048

Toh BH et al. Cutting edge issues in autoimmune gastritis. Clin Rev Allergy Immunol. 2012;42(3):269-278. DOI:10.1007/s12016-010-8218-y

Toh BH et al. Parietal cell antibody identified by ELISA is superior to immunofluorescence, rises with age and is associated with intrinsic factor antibody. Autoimmunity. 2012;45(7):527-532. DOI:10.3109/08916934.2012.702813

Toh BH, Sentry JW, Alderuccio F. The causative H+/K+-ATPase antigen in the pathogenesis of autoimmune gastritis. Immunol Today. 2000;21(7):348-354. DOI: 10.1016/S0167-5699 (00)01653-4

Tozzoli R et al. Autoantibodies to parietal cells as predictors of atrophic body gastritis: a five-year prospective study in patients with autoimmune thyroid diseases. Autoimmun Rev. 2010;10(2):80-83. DOI:10.1016/j.autrev.2010.08.006

Tozzoli R. The diagnostic role of autoantibodies in the prediction of organ-specific autoimmune diseases. Clin Chem. Lab. Med. 2008;46(5):577-587. DOI: 10.1515/CCLM.2008.138

Tursi A et al. Noninvasive prediction of chronic atrophic gastritis in autoimmune thyroid disease in primary care. Scand J Gastroenterol. 2014;49 (11):1394-1396. DOI: 10.3109/00365521.2014.958097

Uibo R et al. The relationship of parietal cell, gastrin cell, and thyroid autoantibodies to the state of the gastric mucosa in a population sample. Scand J Gastroenterol. 1984;19(8):1075-1080.

Van Herwaarden MA, Samsom M, Smout AJ. 24-h recording of intragastric pH: technical aspects and clinical relevance. Scand J Gastroenterol. 1999;230:9-16. DOI:10.1080/003655299750025219

Vannella L et al. Systematic review: gastric cancer incidence in pernicious anaemia. Aliment Pharmacol Ther. 2013;37(4):375-382. DOI:10.1111/apt.12177

Zhang Y et al. Gastric parietal cell antibodies, Helicobacter pylori infection, and chronic atrophic gastritis: evidence from a large population-based study in Germany. Cancer Epidemiol Biomarkers Prev. 2013;22(5):821-826. DOI:10.1158/1055-9965.EPI-12-1343

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-30

Номер

Розділ

Лікарські засоби