Трансплантація фекальної мікробіоти: сучасний, ефективний і безпечний метод лікування інфекції Clostridium difficile
DOI:
https://doi.org/10.30978/MG-2019-3-66Ключові слова:
трансплантація фекальної мікробіоти, практичні настанови, фекальна суспензія, донор, реципієнт, безпечність, показання, особливості виконанняАнотація
Трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ) є надійним та ефективним методом лікування рекурентної інфекції Clostridium difficile. Висвітлено кілька основних патогенетичних механізмів, які пояснюють ефективність ТФМ при лікуванні інфекції C. difficile. Основний акцент в огляді зроблено на аналізі положень практичних настанов з проведення ТФМ у клінічній практиці з деталізацією вимог, які пред’являють до відбору донорів, підготовки реципієнтів, способів введення ТФМ. Нині спектр показань до проведення ТФМ активно розширюється та охоплює не лише патологію шлунково-кишкового тракту, а і позакишкові захворювання. Відбір донорів з використанням спеціального опитувальника, співбесіди і виконання аналізів крові та калу обов’язково слід проводити перед ТФМ з метою зменшення ризику і запобігання будь-яким небажаним явищам. Покрокова ретельна підготовка фекалій та реципієнтів поряд з адекватним вибором способу доставки є ключовими моментами у проведенні ТФМ. Нині терапія інфекції C. difficile ґрунтується на негайній відміні антибіотика, який спричинив захворювання, тому що він може спровокувати рецидив захворювання. Для лікування первинного епізоду інфекції C. difficile рекомендують призначити ванкоміцин або фідаксоміцин, а не метронідазол. Доза ванкоміцину становить 125 мг перорально 4 рази на добу, фідаксоміцину — 200 мг двічі на добу протягом 10 днів. Рекомендована доза метронідазолу становить 500 мг перорально тричі на добу протягом 10 днів. ТФМ рекомендована пацієнтам з множинними рецидивами інфекції C. difficile, які не відповіли на адекватну антибіотикотерапію. Дані доказової медицини підтверджують, що ТФМ є відносно безпечним терапевтичним методом лікування з невеликою кількістю побічних дійПосилання
Aas J, Gessert CE, Bakken JS. Recurrent Clostridium difficile colitis: case series involving 18 patients treated with donor stool administered via a nasogastric tube. Clin Infect Dis. 2003;36:580-585.
Aroniadis OC, Brandt LJ. Fecal microbiota transplantation: past, present and future. Curr Opin Gastroenterol. 2013;29:79e84.
Bilgrami S, Feingold JM, Dorsky D et al. Incidence and outcome of Clostridium difficile infection following autologous peripheral blood stem cell transplantation. Bone Marrow Transplant. 1999;23:1039-1042.
Bliss DZ, Johnson S, Savik K et al. Acquisition of Clostridium difficile and Clostridium difficile-associated diarrhea in hospitalized patients receiving tube feeding. Ann Intern Med. 1998;129:1012-1019.
Cammarota G, Ianiro G, Tilg H et al. European consensus conference on faecal microbiota transplantation in clinical practice. Gut. 2017;66:569-580. Doi: 10.1136/gutjnl-2016-313017.
Centers for Disease Control and Prevention. Vital signs: prevention Clostridium difficile infection. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.2012. http://www.cdc.gov/mmwr/preview/mmwrhtml/mm6109a3.htm. Accessed 9 March 2016.
Cohen SH, Gerding DN, Johnson S et al., Society for Healthcare Epidemiology of America; Infectious Diseases Society of America. Clinical practice guidelines for Clostridium difficile infection in adults: 2010 update by the Society for Healthcare Epidemiology of America (SHEA) and the Infectious Diseases Society of America (IDSA). Infect Control Hosp Epidemiol. 2010;31:431-455.
Cornely OA, Crook DW, Esposito R et al., OPT-80-004 Clinical Study Group. Fidaxomicin versus vancomycin for infection with Clostridium difficile in Europe, Canada, and the USA: a double-blind, non-inferiority, randomised controlled trial. Lancet Infect Dis. 2012;12:281-289.
Curry SR, Muto CA, Schlackman JL et al. Use of multilocus variable number of tandem repeats analysis genotyping to determine the role of asymptomatic carriers in Clostridium difficile transmission. Clin Infect Dis. 2013;57:1094-1102.
Debast SB, Bauer MP, Kuijper EJ. European Society of Clinical Microbiology and Infectious Diseases: update of the treatment guidance document for Clostridium difficile infection. Clin Microbiol Infect. 2014;20 (suppl. 2):1-26.
Fawley WN, Wilcox MH. Molecular epidemiology of endemic Clostridium difficile infection. Epidemiol Infect. 2001;126:343-350.
Fischer M, Sipe BW, Rogers NA et al. Faecal microbiota transplantation plus selected use of vancomycin for severe-complicated Clostridium difficile infection: description of a protocol with high success rate. Aliment Pharmacol Ther. 2015;42:470-476.
Gorschlüter M, Glasmacher A, Hahn C et al. Clostridium difficile infection in patients withneutropenia. Clin Infect Dis. 2001;33:786-791.
Gough E, Shaikh H, Manges AR. Systematic review of intestinal microbiota transplantation (fecal bacteriotherapy) for recurrent Clostridium difficile infection. Clin Infect Dis. 2011;53:994-1002.
Guo B, Harstall C, Louie T et al. Systematic review: faecal transplantation for the treatment of Clostridium difficile-associated disease. Aliment Pharmacol Ther. 2012;35:865-875.
Hensgens MP, Goorhuis A, Dekkers OM, Kuijper EJ. Time interval of increased risk for Clostridium difficile infection after exposure to antibiotics. J Antimicrob Chemother. 2012;67:742-748.
Johnson S, Louie TJ, Gerding DN et al., Polymer Alternative for CDI Treatment (PACT) Investigators. Vancomycin, metronidazole, or tolevamer for Clostridium difficile infection: results from two multinational, randomized, controlled trials. Clin Infect Dis. 2014;59:345-354.
Johnson S, Samore MH, Farrow KA et al. Epidemics of diarrhea caused by a clindamycin-resistant strain of Clostridium difficile in four hospitals. N Engl J Med. 1999;341:1645-1651.
Khoruts A, Rank KM, Newman KM et al. Inflammatory bowel disease affects the outcome of fecal microbiota transplantation for recurrent Clostridium difficile infection. Clin Gastroenterol Hepatol. 2016;14:1433-1438.
Khoruts А, Sadowsky М. Understanding theme chanisms of faecal microbiota transplantation. Nature Reviews Gastroenterology & Hepatology. 2016;13:508-516.
Knorr JP, Javed I, Sahni N et al. Metronidazole-induced encephalopathy in a patient with end-stage liver disease. Case Reports Hepatol. 2012;2012. 209258.
Louie TJ, Miller MA, Mullane KM et al., OPT-80-003 Clinical Study Group. Fidaxomicin versus vancomycin for Clostridium difficile infection. N Engl J Med. 2011;364:422-431.
Mayfield JL, Leet T, Miller J, Mundy LM. Environmental control to reduce transmission of Clostridium difficile. Clin Infect Dis. 2000;31:995-1000.
McClave SA, Patel J, Bhutiani N. Should fecal microbial transplantation be used in the ICU?. Curr Opin Crit Care. 2018;24. 105e11.
McDonald L, Owings M, Jernigan D. Clostridium difficile infection in patients discharged from US short-stay hospitals, 1996-2003. Emerg Infect Dis. 2006;12:409-415.
McDonald L, Gerding DN, Johnson S et al. Clinical Practice Guidelines for Clostridium difficile Infection in Adults and Children: 2017 Update by the Infectious Diseases Society of America (IDSA) and Society for Health care Epidemiology of America (SHEA). CID. 2018;66. Doi: 1093/cid/cix1085.
Negrón ME, Rezaie A, Barkema HW et al. Ulcerative colitis patients with Clostridium difficile are at increased risk of death, colectomy, and postoperative complications: a population-based inception cohort study. Am J Gastroenterol. 2016;111:691-704.
Nerandzic MM, Mullane K, Miller MA et al. Reduced acquisition and overgrowth of vancomycin-resistant enterococci and Candida species in patients treated with fidaxomicin versus vancomycin for Clostridium difficile infection. Clin Infect Dis. 2012;55, suppl 2. P. S121–S126.
Novack L, Kogan S, Gimpelevich L et al. Acid suppression therapy does not predispose to Clostridium difficile infection: the case of the potential bias. PLoS One. 2014;9. e110790.
Peng JC, Shen J, Zhu Q, Ran ZH. The impact of Clostridum difficile on surgical rate among ulcerative colitis patients: a systemic review and meta-analysis. Saudi J Gastroenterol. 2015;21:208-212.
Рépin J, Saheb N, Coulombe MA et al. Emergence of fluoroquinolones as the predominant risk factor for Clostridium difficile-associated diarrhea: a cohort study during an epidemic in Quebec. Clin Infect Dis. 2005;41:1254-1260.
Pepin J, Valiquette L, Alary M et al. Clostridium difficile-associated diarrhea in a region of Quebec from 1991 to 2003: a changing pattern of disease severity. CMAJ. 2004;31:466-472.
Rubin TA, Gessert CE, Aas J, Bakken JS. Fecal microbiome transplantation for recurrent Clostridium difficile infection: report on a case series. Anaerobe. 2013;19:22-26.
Samore MH, Venkataraman L, DeGirolami PC et al. Clinical and molecular epidemiology of sporadic and clustered cases of nosocomial Clostridium difficile diarrhea. Am J Med. 1996;100:32-40.
Sartelli М, DiBella S, McFarland L. 2019 update of the WSES guidelines for management of Clostridioides (Clostridium) difficile infection in surgical patients. World Journal of Emergency Surgery. 2019;14:8. https://doi.org/10.1186/s13017-019-0228-3.
Seto CT, Jeraldo P, Orenstein R et al. Prolonged use of a proton pump inhibitor reduces microbial diversity: implications for Clostridium difficile susceptibility. Microbiome. 2014;2:42.
Surawicz CM, Brandt LJ, Binion DG et al. Guidelines for diagnosis, treatment, and prevention of Clostridium difficile infections. Am J Gastroenterol. 2013;108:478-498. doi:10.1038/ajg.2013.4.
Teasley DG, Gerding DN, Olson MM et al. Prospective randomised trial of metronidazole versus vancomycin for Clostridium-difficile-associated diarrhoea and colitis. Lancet. 1983;2:1043-1046.
Thibault A, Miller MA, Gaese C. Risk factors for the development of Clostridium difficile-associated diarrhea during a hospital outbreak. Infect Control Hosp Epidemiol. 1991;12:345-348.
Van Nood E, Vrieze A, Nieuwdorp M et al. Duodenal infusion of donor feces for recurrent Clostridium difficile. N Engl J Med. 2013;368:407-415.
Vrieze A, van Nood E, Holleman F et al. Transfer of intestinal microbiota from lean donors increases insulinsensitivity inindividuals with metabolic syndrome. Gastroenterology. 2012;143. 913e916, e7.
Wang J, Kuo C, KuoF. et al. Fecal microbiota transplantation: Review and update. Journal of the Formosan Medical Association. 2019;118. S23eS31.
Weingarden AR, Hamilton MJ, Sadowsky MJ, Khoruts A. Resolution of severe Clostridium difficile infection following sequential fecal microbiota transplantation. J Clin Gastroenterol. 2013;47:735-737.
Wenisch C, Parschalk B, Hasenhündl M et al. Comparison of vancomycin, teicoplanin, metronidazole, and fusidic acid for the treatment of Clostridium difficile-associated diarrhea. Clin Infect Dis. 1996;22:813-818.
Wilcox MH, Howe R. Diarrhoea caused by Clostridium difficile: response time for treatment with metronidazole and vancomycin. J Antimicrob Chemother. 1995;36:673-679.
Xu MQ, Cao HL, Wang WQ et al. Fecal microbiota transplantation broadeningits application beyond intestinal disorders. World J Gastroenterol. 2015;21. 102e11.
Yamamoto T, Abe K, Anjiki H et al. Metronidazole-induced neurotoxicity developed in liver cirrhosis. J Clin Med Res. 2012;4:295-298.
Zacharioudakis IM, Zervou FN, Pliakos EE, Ziakas PD, Mylonakis E. Colonization with toxinogenic C. difficile upon hospital admission, and risk of infection: a systematic review and meta-analysis. Am J Gastroenterol. 2015;110:381-390. quiz 391.
