Маски автоімунного гепатиту. Клінічні спостереження

Автор(и)

  • L. V. Zhuravlyova Харківський національний медичний університет, Україна
  • O. I. Tsivenko Харківський національний медичний університет, Україна
  • О. V. Lakhno Харківський національний медичний університет, Україна
  • Yu. A. Shekhovtsova Харківський національний медичний університет, Україна
  • Yu. D. Stoianova Харківський національний медичний університет, Україна
  • M. A. Markevych Харківський національний медичний університет, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2019-3-50

Ключові слова:

автоімунний гепатит, overlap-синдром, вітиліго, первинний біліарний холангіт, фіброскан

Анотація

Автоімунний гепатит — це діагноз заперечення. За даними літератури, у третини пацієнтів виявляють інші автоімунні захворювання, які поєднуються з автоімунним гепатитом (АІГ), що посилює тяжкість перебігу захворювання та утруднює діагностику. АІГ слід запідозрити при обстеженні будь-якого пацієнта з гострим або хронічним ураженням печінки, особливо за наявності гіпер-γ-глобулінемії, а також якщо у пацієнта є вияви інших автоіммунних захворювань.
Представлені клінічні спостереження за пацієнтами з автоімунними ураженнями печінки. Розвиток захворювань у них мав складні маски, оскільки вони перебігали у поєднанні з іншими автоімунними захворюваннями, такими як вітиліго і первинний біліарний холангіт. Особливістю цих випадків є атипова клінічна маніфестація захворювання. У першому клінічному спостереженні тривалий період клінічного благополуччя не дав змоги запідозрити наявність патології, наслідком чого стала наявність фіброзу і стеатозу, а наявність aнти-LC-1-антитіл дало змогу діагностувати АІГ-2 і швидко призначити патогенетичну терапію. Ускладнили діагностику прийом біологічної добавки і наявність у пацієнта вітиліго. Питання про те, чи є перехресні синдроми самостійними захворюваннями або це варіант перебігу АІГ, є дискутабельним, оскільки клінічні вияви гепатиту обов’язково наявні при будь-якому з варіантів overlap-синдрому. У другому клінічному випадку дані анамнезу та лабораторних методів дослідження свідчили про наявність патології жовчовивідних шляхів, і лише ретельне обстеження дало змогу підтвердити у пацієнтки наявність оverlap-синдрому. Діагностика АІГ і поєднаних синдромів є складним діагностичним завданням у клінічній практиці лікаря та потребує мультидисциплінарного підходу. У цієї категорії пацієнтів потрібне детальне вивчення і стандартизація діагностичних критеріїв, що допоможе зі своєчасною діагностикою і адекватною терапією складних хворих.

Біографії авторів

L. V. Zhuravlyova, Харківський національний медичний університет

Журавльова Лариса Володимирівна, д. мед. н., проф., зав. кафедри внутрішньої медицини № 3

O. I. Tsivenko, Харківський національний медичний університет

О. І. Цівенко

О. V. Lakhno, Харківський національний медичний університет

О. В. Лахно

Yu. A. Shekhovtsova, Харківський національний медичний університет

Ю. А. Шеховцова

Yu. D. Stoianova, Харківський національний медичний університет

Ю. Д. Стоянова

M. A. Markevych, Харківський національний медичний університет

М. А. Маркевич

Посилання

Kruglova LS. Vitiligo: modern wievs on etiology pathogenesis and metods of therapy. Russian magazine of skin and venereal diseases. 2016;19 (4):241-244 (Russian).

Leishner Y. Autoimmune diseases and hepar and cross syndrome. Moscow. Anaharsis, 2015:176 (Russian).

Lopatkina TN. Autoimmune hepatitis and his various forms new wiev and new abilities treatment. Handbooks for doctors. Moscow, 2014:34.

Maleev V V, Sitnikov IG, Bohonov MS. Questions of hepatology: Students Handbook /edited by VV Maleev.- Saint-Petersburg: Special Lit, 2016:367.

Piculev DV, Klemenov AV Thyreotoxical hepatitis. Problems of endocrinology. 2017;1:46-50 (Russian).

Pimanov SI, Makarenko EV. Idiosyncrasic medicinal failure of hepar Diagnostic and treatment. Medical Council. 2017;5:100-107 (Russian).

Shwarz VYa, Nogaler AM. Autoimmune hepatitis. Clinical medicine. 2013;9:57-61 (Russian).

Aizawa Yoshio, Atsushi Hokari. Autoimmune hepatitis: current challenges and future prospects. Clinical and Experimental Gastroenterology. 2017;10:9-18. doi:10.2147/CEG.S101440.

Averbukh L. D, Wu GY. Role of biologics in the development of autoimmune hepatitis: a review. Journal of Clinical and Translational Hepatology. 2018;6:402-409. doi:10.14218/JCTH.2018.00039.

Czaja AJ. Diagnosis and Management of Autoimmune Hepatitis: Current Status and Future Directions. Gut and Liver;10. 2016:177-203. doi:10.5009/gnl15352.

Gatselis NK et al. Autoimmune hepatitis, one disease with many faces: etiopathogenetic, clinico-laboratory and histological characteristics. World Journal of Gastroenterology. 2015;21:60-83. doi:10.3748/wjg.v21.i1.60.

Kawa S, Ota M, Yoshizawa K et al. HLA DRB10405-D0B10401 haplotype is associated with autoimmune pancreatitis in the Japanese population. Gastroenterology. 2002;122:1264-1269.

Liberal R, Krawitt EL, Vierling JM et al. Cutting edge issues in autoimmune hepatitis. Journal of Autoimmunity. 2016;75:6-19. http://dx.doi.org/10.1016/j.jaut.2016.07.20005.

Мackay IR, Weiden S, Hasker J. Autoimmune hepatitis. Autoimmunity-experimental and clinical aspects: Part II. Ann N Y Acad Sci. 1965;124:767—780.

Мanns MP, Czaja AJ, Corham J et al., American Association for the Study of Liver Diseases. Diagnosis and management of autoimmune hepatitis. Hepatology. 2010;51:2193—2213.

Mieli-Vergani G, Vergani D, Czaja AJ. et al. Autoimmune hepatitis. Nat Rev Dis Primers. 2018;4:18017.

Park Y et al. Retrospective analysis of autoimmune hepatitis-primary biliary cirrhosis overlap syndrome in Korea: characteristics, treatments, and outcomes. Clinical and Molecular Hepatology. 2015;21:150-157. doi:10.3350/cmh.2015.21.2.150.

Waldenstrom J. Leber, blutproteine und nahrungseiweisse. Dtsch Gesellsch Verd Stoffw. 1950;15:113—119.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-28

Номер

Розділ

Клінічний випадок