Місце плазмозамінних препаратів у лікуванні хворих із хронічними вірусними гепатитами
DOI:
https://doi.org/10.30978/MG-2019-2-29Ключові слова:
хронічний гепатит, плазмозамінні препарати, ендогенна інтоксикація, циклічні нуклеотиди, середньомолекулярні пептидиАнотація
Мета — оцінити ефективність плазмозамінного препарату («Реосорбілакт») у хворих з хронічними вірусними гепатитами.
Матеріали та методи. Обстежено 60 хворих з хронічними вірусними гепатитами, яких розподілили на дві групи: 35 пацієнтів основної групи отримували плазмозамінний препарат на тлі базисної терапії, 25 пацієнтів групи порівняння — лише базисну терапію. Поряд із загальноприйнятими лабораторними дослідженнями хворих проводили спеціальні імунологічні та біохімічні тести.
Результати. Проведені дослідження показали хорошу переносність препарату, поліпшення імунологічних показників. Виявлено прискорену нормалізацію імунорегулювального індексу CD4/CD8 у хворих основної групи (2,03 ± 0,03; р > 0,05), стимуляцію чинників природної резистентності до інфекцій у пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами. Призначення плазмозамінного препарату додатково до базисної терапії сприяло істотному підвищенню антитоксичної та білково-синтезувальної функції печінки, що зумовило більше зменшення вираженості синдромів ендогенного та інфекційного токсикозу. Стан хворих в основній групі поліпшився на 4 — 5-й день лікування (в середньому — на (3,5 ± 0,2) доби), тоді як у пацієнтів групи порівняння — до кінця першого тижня. У низці випадків не було необхідності в протирецидивній терапії протягом року диспансерного спостереження для запобігання загостренню хронічного вірусного гепатиту, що свідчило про досягнення стійкої клініко-лабораторної ремісії, яку відзначали на 10 — 15 % частіше, ніж у групі порівняння.
Висновки. Препарат можна розглядати як перспективний засіб для широкого застосування в лікуванні пацієнтів не лише з хронічними вірусними гепатитами, а і з іншими захворюваннями з інфекційним генезом, для зменшення інтоксикації, корекції кислотно-лужного стану, поліпшення мікроциркуляції, а також як протизапальний, антиоксидантний та імунокоригувальний засіб.
Посилання
Babak OIa. Khronycheskye hepatyty. K.: Blyts-Prynt AO «Yzd-vo «Blyts-Ynform» (Rus). 1999:208.
Havrylov VB, Myshkorudnaia MY. Spektrofotometrycheskoe opredelenye soderzhanyia hydroperekysei lypydov v plazme krovy. Lab delo (Rus). 1983;3:33-36.
Dorofeichuk VH. Nefelometrycheskyi metod opredelenyia lyzotsyma. Lab delo (Rus). 1968;1:28-30.
Maleev VV, Solohub TV, Narovlianskyi AN. Khronycheskyi hepatyt S: vozmozhnosty y perspektyvy kompleksnoi terapyy. Vestn SPbHMA ymeny Y Y Mechnykova (Rus). 2008;3:37—41.
Nykolaichyk VV, Moyn VM, Kyrkovskyi VV. dr. Sposob opredelenyia «srednykh molekul». Lab delo (Rus). 1991;10:13-18.
Podymova SD. Bolezny pecheny: Ruk-vo dlia vrachei. 3-e yzd. M.: Medytsyna (Rus). 1998:704.
Semeniako NA. Klynyko-morfolohycheskaia y ymmunoserolohycheskaia kharakterystyka malosymptomnykh form NSV-ynfektsyy: Avtoref. dys. ...k. med. n. SPb (Rus). 2009. 22 s.
Skalnha YM. Patolohyia pecheny sochetannoho vyrusnoho y alkoholnoho heneza. Kharkov; Luhansk: Yzd-vo LHMU:154 (Rus).
Frolov VM, Boichenko PK, Peresadyn NA. Dyahnostycheskoe y prohnostycheskoe znachenye urovnia tsyrkulyruiushchykh ymmunnykh kompleksov u bolnykh. Vrachebnoe delo (Rus). 1990;6:116-118.
Frolov VM, Peresadyn NA. Monoklonalnye antytela v yzuchenyy pokazatelei kletochnoho ymmunyteta u bolnykh. Lab delo (Rus). 1989;6:71-72.
Balan V, Rosati M, Anderson M, Rakela J. Successful treatment with novel triple drug combination consisting of interferon-gamma, interfer-on alfacon-1, and ribavirin in a nonresponder HCV patient to pegylated interferon therapy. Dig Dis Sci. 2006;51:956—959.
Bizolon T. Triple antiviral therapy with amantadin for IPN-ribavirin non-responders with recurrent posttransplantation hepatitis С. Transplantation. 2005;15:325—329.
Brok J. Effects of adding ribavirin to interferon to treat chronic hepatitis С infection: a systematic review and meta-analysis of randomized trials. Arch Intern Med. 2005;165:2206—2212.
Cjeruldsen S, Loge JH, Myrvang В. Drug addiction in hepatitis С patient leads to a lower quality of life. Nord J Psychiatry. 2006;60:157—161.
Cornberg M, Deterding K, Manns M. Present and future therapy for hepatitis С virus. Exp Rev Anti Infect Ther. 2006;4:781—793.
Katayama K, Kasahara A, Sasaki Y. Immunological response to interferon-gamma priming prior to interferon alpha treatment in refractory chronic hepatits С in relation to viral clearance. J Viral Hepat. 2001;8:180—185.
Laursen A, Vilstrup H. Treatment of chronic hepatitis C — ribavirin plus interferon. An analysis of a systematic Cochrane review. Ugeskr Laeger. 2006;168:4209—4212.
Malyszczak K, Inglot M, Pawlowski X. Depressive symptoms during treatment with interferon for HCV infection. Psychiatr Poland. 2006;40:799—808.
Mascolini M. HIV, HBV and HCV in Europe: border crossing and buried tombs. IAPA. 2005;11:386—403.
Musch E, Hogemann В, Gerritzen A. Phase II clinical trial of combined natural interferon-beta plus recombinant interferon-gamma treatment of chronic hepatitis В. Hepatogastroenterol. 2008;45:2282—2294.
Nacamura T. Retinopathy during interferon treatment in combination with ribavirin for chronic hepatitis С. Nippon Ganka Gakkai Zasshi. 2005;109:748—752.
Ozkan M, Corapcioglu A, Bakioglu I et al. Psychiatric morbidity and its effect on the quality of life in patients with chronic hepatitis С. Int J Psychiatry. 2006;36:283—297.
Taliani G, Ruccin P, Biliotti E. Therapy expectations and physical comorbidity affect on quality of life in chronic hepatitis С virus infection. J Viral Hepatol. 2007;14:875—879.
