Роль запалення та протизапальної терапії при синдромі подразненого кишечника (огляд та результати власного дослідження)

Анотація

Представлено сучасні дані щодо патогенетичної ролі запалення слизової оболонки кишечника при синдромі подразненого кишечника (СПК). Показано, що при деяких субтипах СПК, особливо при постінфекційному СПК, запалення може відігравати ключову роль у розвитку слабоінтенсивної запальної реакції та появі симптоматики. У виникненні такого запалення важливе значення мають опасисті клітини, дисфункція кишкового бар’єра, кишкові патогени і генетична схильність. У хворих із СПК запальний процес може бути складовою патогенезу захворювання, що потребує вивчення. Патогенетичне лікування СПК може передбачати застосування протизапальних засобів, таких як месалазин, кетотифен і кромоглікат натрію, стероїди, омалізумаб. Проведене нами дослідження продемонструвало, що додаткове до стандартної базисної терапії призначення монтелукасту в комбінації з хіфенадином підвищувало ефективність лікування хворих із СПК із супутніми алергійними захворюваннями, особливо у разі СПК із діареєю, зокрема, зменшувало як алергійні, так і гастроентерологічні вияви, статистично значущо знижувало інтенсивність больового та діарейного синдрому, а також підвищувало показники загального стану здоров’я, життєвої активності та фізичного стану пацієнтів. Це відбувалось завдяки тому, що комбінація зазначених препаратів блокує медіатори запалення, які містяться в опасистих клітинах, та, окрім протисвербіжної та десенсибілізувальної дії, знімає або послаблює констрикторний і спазмувальний вплив гістаміну на гладенькі м’язи кишечника. Хіфенадин має помірний протисеротоніновий ефект, що, враховуючи патофізіологічні механізми, має важливе значення при СПК. Тому використання комбінації антилейкотрієнових і антигістамінних препаратів разом з базисною терапією у пацієнтів із СПК, котрі мають супутні алергійні захворювання, дає позитивний клінічний та лабораторний результат, проте потребує додаткового вивчення.