Взаємозв’язок порушень мікробіоценозу кишечника із сироватковим рівнем серотоніну у хворих на діабетичну ентеропатію

Анотація

Мета — дослідити взаємозв’язок між порушеннями кишкового мікробіоценозу та рівнем серотоніну в сироватці крові у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.
Матеріали та методи. На базі санаторію «Березовий гай» ПрАТ СКК «Миргородкурорт» обстежено 126 хворих на ЦД 2 типу середньої тяжкості у стадії субкомпенсації без ознак кетоацидозу із діабетичною ентеропатією, з них 75 (59,5 %) жінок та 51 (40,5 %) чоловік. Середній вік хворих — (56,90 ± 5,41) року. Тривалість ЦД 2 типу становила в середньому (11,80 ± 2,91) року. Всі пацієнти для корекції порушень вуглеводного обміну отримували цукрознижувальну терапію у стабільних дозах протягом не менше ніж 6 міс. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (n = 72) — хворі з переважанням закрепів, ІІ (n = 54) — з переважанням діареї. До контрольної групи було залучено 22 практично здорові особи, з них 12 (54,5 %) жінок та 10 (45,5 %) чоловіків. Середній вік — (22,8 ± 3,1) року. Всім пацієнтам проводили оцінку стану вуглеводного обміну за концентрацією глюкози в сироватці крові натще, постпрандіальним вмістом глікозильованого гемоглобіну та С-пептиду за допомогою апарата CGMS MMT-71002W Medtronik (MiniMed, США). Рівень серотоніну в сироватці крові визначали методом високо­ефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1100 (Agilent Technologies, США). Стан мікробіоценозу товстої кишки оцінювали за бактеріограмою калових мас. Проводили анкетування з метою оцінки скарг з боку шлунково-кишкового тракту. В анкеті хворі відзначали інтенсивність і частоту виникнення зазначених скарг протягом доби та тижня.
Результати. У хворих з діабетичною ентеропатією з переважанням діареї відзначено більшу інтенсивність і частоту виникнення абдомінального больового синдрому порівняно з пацієнтами з переважанням закрепів, зростання сироваткового рівня серотоніну вдвічі порівняно з контрольною групою і у 3,2 разу порівняно з пацієнтами з переважанням закрепів. За даними дихального водневого тесту, у хворих з переважанням діареї виявлено зростання пропульсивної активності кишечника за умов збереження функції ілеоцекального клапана, що супроводжувалося різким зменшенням кількості біфідобактерій за одночасного зменшенням титру кишкової палички і зростання вмісту умовно-патогенної мікрофлори.
Висновки. У хворих на ЦД 2 типу з переважанням синдрому діареї відзначено значне зменшення кількості біфідобактерій, що призводить до зростання впливу умовно-патогенної мікрофлори і, відповідно, до потенціювання запалення у стінці кишечника із активацією вивільнення серотоніну.